Епоха ренесансу: Неприпустима назва — Вікіпедія

Содержание

Ренесанс Эпоха возрождения — Искусство как образ жизни

Ренесанс (Эпоха Возрождения)

Ренессанс (Возрождение) (Renaissance), эпоха интеллектуального и художественного расцвета, который начался в Италии в 14 веке, достигнув пика в 16 веке и оказав значительное влияние на европейскую культуру. Термин «Возрождение», означавший возврат к ценностям античного мира (хотя интерес к римской классике возник ещё в 12 веке), появился в 15 веке и получил теоретическое обоснование в 16 веке в трудах Вазари, посвящённых творчеству знаменитых художников, скульпторов и зодчих. В это время сложилось представление о царящей в природе гармонии и о человеке как венце её творения. Среди выдающихся представителей этой эпохи — художник Альберти; архитектор, художник, учёный, поэт и математик Леонардо да Винчи.

Архитектор Брунеллески, новаторски используя эллинистические традиции, создал несколько зданий, не уступавших по красоте лучшим античным образцам. Очень интересны работы Браманте, которого современники считали самым талантливым архитектором Высокого Возрождения, и Палладио, создавших крупные архитектурные ансамбли, отличавшиеся цельностью художественного замысла и разнообразием композиционных решений. Здания театров и декорации сооружались на основе архитектурных работ Витрувия (около 15 г. до н.э.) в соответствии с принципами римского театра. Драматурги следовали строгим классическим канонам. Зрительный зал, как правило, напоминал по форме конскую подкову, перед ним находилось возвышение с авансценой, отделявшейся от основного пространства аркой. Это и было принято за образец театрального здания для всего западного мира на следующие пять столетий.

Живописцы Ренессанса создали цельную, обладающую внутренним единством концепцию мира, наполнили традиционные религиозные сюжеты земным содержанием (Никола Пизано, конец 14 века; Донателло, начало 15 века). Реалистическое изображение человека стало главной целью художников Раннего Возрождения, о чем свидетельствуют творения Джотто и Мазаччо. Изобретение способа передачи перспективы способствовало более правдивому отображению действительности. Одной из главных тем живописных произведений Ренессанса (Жильбер, Микеланджело) были трагическая непримиримость конфликтов, борьба и гибель героя. Около 1425 г. Флоренция стала центром Ренессанса (флорентийское искусство), но к началу 16 века — Высокое Возрождение — ведущее место заняли Венеция (венецианское искусство) и Рим. Культурными центрами являлись дворы герцогов Мантуи, Урбино и Феррады. Главными меценатами были Медичи и римские папы, особенно Юлий II и Лев Х. Крупнейшими представителями «северного Ренессанса» были Дюрер, Кранах Старший, Хольбейн. Северные художники в основном подражали лучшим итальянским образцам, и только немногие, например Ян ван Скорел, сумели создать свой стиль, который отличался особой элегантностью и грацией, — маньеризм.

Художники Ренессанса: АльбертиЛеонардо да ВинчиБотичеллиТицианМикеланджелоРафаэль.


Архиєпископ Ігор (Ісіченко) — Лекція 06. Епоха Ренесансу

Того ж року видається «Буквар» — елементарний підручник церковнослов’янської мови. Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, в тому числі й білорусько-українських. Так, після літер і складів вміщено добірку найважливіших молитов, пізніше — уривки з Книги притч Соломонових про необхідність навчання, різні моралістичні сентенції. Після цього — звертання до батьків у формі досить логічної компіляції з різних біблійних книг. Тут залучено й тексти українсько-білоруського походження, про що свідчить мова окремих речень (наприклад, «Не дотикайся межей чужих і на поле сироти не вступуй»). У післямові, написаній церковнослов’янською мовою, видавець вказує на мотиви своєї праці над книгою: «Возлюблений честний, християнський, руський народе гречеськаго закона», — звертається він до читачів: «Аще сії труди моя благоугодни будут Ваші[й] любві, прийміте сія c любовію, а я і о іних писаніїх благоугодних c вожделінієм потрудитися хощу, аще благоволит Бог, вашими святими молитвами»

1575 р. друкар Іван Федоров вступив на службу до князя Костянтина Острозького. Першим острозьким виданням була грецько-церковнослов’янська «Азбука» (Буквар) з датою 18 червня 1578 р. Книжка містила грецьку абетку, далі надруковані паралельно молитви грецькою і церковнослов’янською мовами, передрук Львівського буквар ї і нарешті Сказання чорноризця Храбра «Про письмена».

Шедевром друкарської майстерності називає Ярослав Ісаєвич Острозьку Біблію, завершену 1581 р. Над підготовкою тексту до видання разом з друкарем Іваном Федоровим працювали українські книжники Герасим Смотрицький, Тимофій Михайлович та інші, вчені греки Діонісій Раллі-Палеолог, Євстафій Нафанаїл. За основу прийнято список Генадіївської Біблії, отриманий з Москви, а до редагування залучалися також грецькі, латинські, чеські тексти біблійних книг. На титульному аркуші підкреслювалося, що книга є докладним перекладом з грецької Біблії семидесяти толковників (Септуаґінти). Острозьке видання Біблії було передруковано в Москві 1663 р. і служило основою для багатьох наступних перевидань.

Шкільництво.

Парафіяльні школи. Найдавніші згадки про парафіяльні школи Львова (1546), Перемишля (1548), Красностава (1550), Сянока (1551) датуються серединою XVI ст. Очевидно, освіта була елементарною й базувалася на вивченні церковнослов’янських літер, правил їх читання, сполучення в склади. Читання супроводжувалося вивченням церковнослов’янської лексики та церковного уставу. Основними підручниками лишалися Часослов і Псалтир.

Дещо вищий рівень могли мати монастирські школи. Школа при Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві згадується 1563 р.

Колеґії. Після утворення ордену єзуїтів у Речі Посполитій поширюється тип закритої середньої школи, сполученої з гуртожитком монастирського типу, де юнаки здійснювали навчання під опікою ченців. Такі школи називалися колегіями (collegium). Їхня програма визначалася спеціяльним методичним збірником — «Ratio Studiorum», опрацьованим протягом 1586-1599 рр. у дусі «Правил Римської колеґії» за провідної участи ректора Римської колеґії о. Роберта Беллярміна. В основі програми лежало вивчення «семи вільних наук»: арифметики, геометрії, поетики з риторикою, музики, астрономії, граматики та діялектики.

Заснована 1551 р. Римська колеґія (пізніше – Григоріянський університет) започаткувала створення Товариством мережі подібних навчальних закладів. На 1580 р. у світі було вже 140 колеґій, 1615 р. – 372, а 1749 р. – 669. У Вільні колеґія, згодом перетворена на університет (Академію) була відкрита 1669 р., у Львові – 1684 р.

Острозька Академія. Вперше згадується в перемові до Острозького букваря 1578 р. Статуту й програм не збереглося. Школу називали «греко-слов’янським училищем», «грецькою колеґією», «тримовним ліцеєм», «тримовною ґімназією», «академією». Сучасники відзначають високий рівень викладання.

Львівська братська школа. Виникнення освітніх осередків стало наслідком ініціятиви окремих осіб або груп (братств). Львівська братська школа відкрита 1586 р., в перший рік існування братства, за зразком Острозької Академії. Патріярх Єремія II направив до школи митрополита Єласонського Арсенія, який два роки викладав у школі. Приймалися діти всіх станів; бідні й сироти навчалися безкоштовно. Предмети: граматика, риторика, діялектика, музика й інші «світські науки». Євангеліє, Апостол, пасхалія, арифметика, церковний спів.

Грамотою короля Сигизмунда III з 1592 р. надано право викладання «семи вільних наук»: трипредметний курс — граматика, риторика з поетикою, діялектика; чотирипредметний курс — арифметика, геометрія, музика, астрономія.

Університети. До утворення католицького Віленського університету (1570) і православної Києво-Могилянської академії (1632), в Великому князівстві Литовському не було вищих навчальних закладів і тому для отримання вищої освіти багато білорусів, українців, литовців виїжджали за кордон. Найбільшою популярністю користувалися польський Краківський (заснований у 1364 р. ) і італійський Падуанський (1222 р.) університети.

У списках Краківського, Падуанського, Болонського, Празького університетів з XV ст. зустрічаються імена студентів і маґістрів з Польщі та Литви з додатками: Rossicus, Ruthenus, Roxolanus, de Russia. Особливо популярною була Падуанська академія, відносно віротерпима. Там вчилося багато греків, балканських слов’ян. З XVI ст. українські імена зустрічаються в університетах Німеччини: Віттенберґ, Ґрейфсвальд, Росток тощо, а також у Базелі й Парижі.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. кілька галичан-українців дістали ступені бакалаврів та маґістрів Краківської академії. Один з них, Юрій Котермак-Дрогобич, читав лекції з математики й астрономії 1478-1482 рр. у Болонському університеті.

Замойська академія заснована Яном Замойським. Відзначалася гуманістичним спрямуванням.

Реформація – це рух віднови християнської церкви, що проходив під гаслами повернення до апостольської традиції, нібито порушеної в середні віки, й обернувся утворенням протестантських церков поза єдністю з римським архиєреєм.

Початком Реформації традиційно вважається 1517 р., коли німецький богослов Мартин Лютер проголосив 95 тез, що засуджували авторитаризм і корупцію в католицькій церкві.

Мартин Лютер народився 1483 р. Він закінчив Ерфуртський університет, вступив до монастиря августинців і став професором богослов’я у Віттенберзькому університеті. 1517 р. Лютер почав кампанію проти продажу індульґенцій, що їх поширював у Німеччині чернець Тецель. За традицією університетських диспутів він викликав опонентів на дискусію, прибивши 31 жовтня 1517 р. до дверей віттенберзької церкви свої 95 тез. Але реакція Риму була неадекватно суворою. Папа Лев Х видав буллу, в якій учення Лютера оголошувалося єретичним, а Лютерові давалося 60 днів для принесення покаяння. Лютер 1520 р. демонстративно спалив папську буллу. Того самого року в Шпейєрі було скликано імперський сейм, де засуджено Лютера і його вчення. Але частина німецьких князів виступила на підтримку Лютера з протестом проти рішень цього сейму. Звідси назва «протестантство». Лютер був врятований від страти його прихильниками. Він перекладає Біблію німецькою мовою, розробляє протестантську доктрину. Його провідною ідеєю була думка про унікальність Святого Письма як джерела Божого Одкровення (Sola Scriptura) та індивідуального спасіння вірою, без участи Церкви.

Послідовник Лютера Филип Меланхтон упорядкував Ауґсбурзьке визнання, де виклав основні постулати лютеранства. 1530 р. Ауґсбурзьке визнання віри передане імператорові Карлу V, але відкинуте ним. Почалася релігійна війна, що закінчилася Ауґсбурзьким релігійним миром 1555 р., що визнав засаду: «Чия країна, того й віра» — «Cuius regio eius est religio». Князі дістали право визначати релігію підданців.

Лютеранство в Україні почало поширюватися через німецькі колонії. Через Кеніґсберґ, Ґданськ, Торунь до Польщі, Литви й України надходили лютеранські твори не тільки німецькою, але й польською мовами. Відомо кілька випадків переходу на лютеранство шляхтичів, які переводили на протестантство своїх селян. Очевидно, так утворилися лютеранські громади у Венгрові, Мордах, Нурці та Найндорфі (Берестейщина). Як зазначає Михайло Грушевський лютеранські церкви діяли на Галичині, на Побужжі, на Волині, на Поділлі, на Брацлавщині і Київщині. Чимале поширення, окрім населених пунктів, де мешкали німецькі колоністи, лютеранство мало також на Закарпатті.

Другим напрямком Реформації стало вчення Жана Кальвіна – кальвінізм (реформаторська церква). Його основоположник, Жан Кальвін (1509-1564), поділяв усіх людей на обраних і засуджених. Успіх у справах, в тому числі комерційних, сприймається як імовірна ознака обраности. Кальвін вводить виборність духівництва (пасторів) і церковного керівництва (пресвітерів). Богослужіння звередне до проповідей, спільної молитви та співу псалмів. Відкидається віра в таїнства.

Кальвінізм поширився в Швейцарії, Франції (ґуґеноти), Голландії, Шотландії, Англії (пуритани), Угорщині, Чехії. Поширення кальвінізму у Франції спричинило загострення стосунків між протестантами (їх називали гуґенотами) й католиками. Розгортається війна. В ніч на 24 серпня 1572 р. (на свято апостола Варфоломея) було вбито провідників гуґенотів. Погроми тривали три дні й поширилися на інші міста.

Кальвінізм поширився в Швейцарії, Франції (ґуґеноти), Голландії, Шотландії, Англії (пуритани), Угорщині, Чехії. Більшість території Закарпаття належало тоді до володінь трансильванських мадярських князів, котрі активно насаджували кальвінізм. Його послідовники з’явилися й у Речі Посполитій, передусім у Великому князівстві Литовському. Це були передусім шляхтичі, які використовували своє право патронату й насаджували кальвінізм у своїх володіннях. Кальвіністські громади беруть під свою опіку з 1553 р. князі Радивили: Миколай Радивил Чорний, віленський воєвода, канцлер Великого князівства Литовського, та його двоюрідний брат – Миколай Радивил Рудий, гетьман Великого князівства Литовського. Їхній приклад наслідувало чимало литовських шляхтичів. За цим прикладом пішли деякі українські шляхетські роди на Поліссі й Волині.

Польсько-Литовське королівство на загальному європейському тлі XVI ст. відзначалося відносною віротерпимістю. Тут не діяла інквізиція, не було випадків страти за релігійні переконання. Сюди еміґрують прихильники найбільш радикального протестантського визнання – антитринітарії, які заперечували вчення про Ісуса Христа як Божого Сина, не визнавали церковних таїнств, молитов за померлих, шанували суботу.

З 1579 р. до Польщі переселився лідер унітаріїв італієць Фавст Социн. Тому цю секту ще назвали «Польськими братами» або «социніянами».

Антитрінітарії заснували гімназію і навіть академію в Ракові. І хоча їх загалом було їх небагато, але вони справляли значний вплив на молодь. До антитринітаріїв приєдналися жмудський староста Ян Кишка, шляхтичі з родин Гойських, Немиричів, Чапличів. Социніянські громади й школи виникають на Волині – в Гощі, Хмельнику, Берестечку.

Реформація певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво й духовенство. Провідник православної опозиції до унії, князь: Василь-Костянтин Острозький схилявся до зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами у 1595, 1596 та особливо у Вільні 1599.

Переклади Біблії

Пересопницьке євангеліє (1556-1561) – рукописне Євангеліє, що було переписане в с. Двірці (Львівщина) та в Пересопниці (Волинь) сином протопопа Михайлом Васильовичем з Сянока й архимандритом Григорієм. Це спроба перекладу Євангелія українською мовою з польської та чеської. В мові перекладу помітні риси західнобойківських та південно-волинських говірок.

Друковане не повністю Євангеліє Василя Тяпинського (бл. 1575-1580 рр.).

Євангеліє Валентина Негалевського (1581).

Острозька Біблія – наймасштабніший видавничий проєкт в Україні епохи Ренесансу. До її появи не було повного церковнослов’янського перекладу Святого Письма Старого й Нового Заповіту. В основі острозького перекладу лежить Олександрій­ський канон Сімдесяти двох (Септуагінта), однак помітний у ньому вплив дру­кованих видань римо-католиків. По­рядок книг у Старому Заповіті від­повідає послідовності, яка існує у виданнях римо-католицької церкви. Вважається, що за Септуагінтою острозькі книжники виправили по­передньо зроблений з латинської Біблії переклад старослов’янською мовою книг Параліпоменон, Ездри, Неемії, 1-ї та 2-ї книг Маккавеїв. Додатково з грецької мови пере­клали книги Естер, Пісню пісень, Премудростей Соломона. У примітці до третьої книги Маккавеїв говориться, що ця книга не існувала ні в латинській, ні в польській, а лише в грецькій та чеській бібліях. Тобто укладачі БО, окрім старослов’янського, грецько­го й латинського текстів, мали та­кож переклади польські й чеські.

Епоха Ренесансу | Тест з мистецтва – «На Урок»

Запитання 1

Батьківщина Ренесансу

варіанти відповідей

Запитання 2

Виберіть всі ознаки стилю Ренесанс

варіанти відповідей

відродження античності

культове призначення мистецтва

ідеї гуманізму

мистецтво стає більш світським

всі види мистецтва синтезуються в храмі

Запитання 3

Чий автопортрет?

варіанти відповідей

Леонардо да Вінчі

Запитання 4

Автор полотна?

варіанти відповідей

Леонардо да Вінчі

Запитання 5

Який новий жанр в живописі виник в епоху Ренесансу?

варіанти відповідей

Запитання 6

Де знаходиться знаменита фреска Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря»

варіанти відповідей

Запитання 7

В який музей потрібно їхати, щоб побачити оригінал «Мони Лізи»

варіанти відповідей

Запитання 8

Які нові техніки живопису використовували митці Відродження?

варіанти відповідей

лінійна перспектива

Запитання 9

Зазначте твори, де використано лінійну перспективу

варіанти відповідей

Запитання 10

Автор скульптури

варіанти відповідей

Запитання 11

Термін, що позначає розпливчатість контурів як наслідок повітряної перспективи. Введений в ужиток Л. да Вінчі

варіанти відповідей

лінійна перспектива

гра світла і тіні

Запитання 12

Виберіть твори Мікеланджело

варіанти відповідей

Запитання 13

В якій сфері музики епохи Ренесансу зародився жанр опери

варіанти відповідей

Запитання 14

Які нові жанри виникли в духовній музиці Відродження

варіанти відповідей

григоріанський хорал

Запитання 15

Зазначте архітектурні пам’ятки в стилі Ренесанс

варіанти відповідей

Запитання 16

Якому полотну найбільш співзвучна «Аве Марія» Дж. Каччіні

варіанти відповідей

Запитання 17

Виберіть ілюстрацію, що презентує моду Ренесансу

варіанти відповідей

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест

Натисніть «Подобається», щоб слідкувати за оновленнями на Facebook

Епоха Відродження | Тест з зарубіжної літератури – «На Урок»

Запитання 1

Яка інша назва терміну «Відродження»?

варіанти відповідей

Передренесанс

Високе Відродження

Запитання 2

Які хронологічні межі епохи Відродження?

варіанти відповідей

ХІV — ХVІІ століття

Х — ХV століття

ХV — ХІV століття

Запитання 3

Яка батьківщина доби Відродження?

варіанти відповідей

Країни Західної Європи

Запитання 4

Який був ідеал людини доби Відродження?

варіанти відповідей

людина одухотворена, заглиблена у філософію думки, самотня

людина, що любить читати і фантазувати, мріє про кращу долю

людина, що любить подорожувати, вірить у фатум

людина земна, гармонійно розвинена, енергійна, діяльна

Запитання 5

Що означає «гуманізм», у перекладі з латини?

варіанти відповідей

Запитання 6

Взірцем «творіння Всесвіту» у добу Відродження була. ..

варіанти відповідей

фізично сильна людина

гармонійна людина-особистість

Запитання 7

Художня література Ренесансу зображувала людину…

варіанти відповідей

закохану у світ природи, самотню

що вірить у краще життя після смерті

реальну, сповнену людських бажань

Запитання 8

Кращі письменники доби Відродження, що подарували світу літературні пам’ятки — це…

варіанти відповідей

Т. Шевченко, М. де Сервантес, Данте Аліг’єрі

Ф. Петрарка, М. де Сервантес, В. Шекспір

О. Пушкін, І. Франко, брати Грімм

Запитання 9

З якою ідеєю повязаний термін «Відродження»?

варіанти відповідей

ідеєю відновлення античної спадщини

ідеєю відновлення середньовіччя

ідеєю відновлення класицизму

Запитання 10

Хто вперше використав поняття «Відродження»?

варіанти відповідей

Запитання 11

Перед якими взірцями схилялися гуманісти?

варіанти відповідей

Запитання 12

Чия творчість засвідчила перехід від середніх віків до Відродження?

варіанти відповідей

Запитання 13

Не є рисою Відродження:

 

варіанти відповідей

людиноценризм

  

 відродження Античності

  релігійність

Запитання 14

У центрі культури Відродження перебуває . ..

варіанти відповідей

Запитання 15

Яка філософія стала головною за часів Відродження?

варіанти відповідей

 теоцентризму

Запитання 16

Періодизація епохи Відродження включає

варіанти відповідей

раннє, високе, пізнє Відродження

раннє, пізнє Відродження

зріле, пізнє Відродження

раннє, високе, занепад Відродження

Запитання 17

Кого називають «предтечею Доби Відродження»?

варіанти відповідей

Джованні Бокаччо

Франческо Петрарку

Данте Аліг’єрі

Запитання 18

Автором «Вітрувіанської людини» є …

варіанти відповідей

Леонардо да Вінчі

Рафаель Санті

Сандро Боттічеллі

Запитання 19

Мікеланджело Буонарроті — це…

варіанти відповідей

найвідоміший скульптор доби Відродження

найвідоміший поет доби Відродження

найвідоміший астроном доби Відродження

Запитання 20

Автором картин «Мона Ліза» і «Таємна вечеря» є. ..

варіанти відповідей

Леонардо да Вінчі

Рафаель Санті

Сандро Боттічеллі

Запитання 21

Яка інша назва терміну «Відродження»?

варіанти відповідей

Передренесанс

Високе Відродження

Запитання 22

Що означає «гуманізм», у перекладі з латини?

варіанти відповідей

Запитання 23

Не є наслідками Відродження:

варіанти відповідей

кругосвітні подорожі, географічні відкриття

науковий та технічний прогрес

творчість Боккаччо, Мікеланджело, Да Вінчі

друк творів грецькою і римською мовами

Запитання 24

Хронологічними межами Відродження є:

варіанти відповідей

Запитання 25

Як звали жінку, в яку всю життя був закоханий Ф.Петрарки і яку він увінчав в свої творах:

варіанти відповідей

Запитання 26

Як перекладається збірка віршів Ф.Петрарки » Канцоньєре»

варіанти відповідей

«Книга пісень»

» Пісня кохання»

«Пісня про життя»

Запитання 27

 Ім’я Петрарки уславив ліричний жанр

варіанти відповідей

Запитання 28

Культура доби Ренесансу проповідувала . ..

варіанти відповідей

ідеал християнина, який живе молитвами і мріями про Царство Небесне

ідеал людини земної — всебічно розвиненої, енергійної, діяльної

Запитання 29

У центрі культури Відродження перебуває

варіанти відповідей

Запитання 30

Яка філософія стала головною за часів Відродження?

варіанти відповідей

Запитання 31

Яку наукову галузь представляє Миколай Коперник?

варіанти відповідей

Запитання 32

Не є наслідками Відродження:

варіанти відповідей

кругосвітні подорожі, географічні відкриття

науковий та технічний прогрес

творчість Боккаччо, Мікеланджело, Да Вінчі

друк творів грецькою і римською мовами

Запитання 33

Із скількох частин складається роман «Дон Кіхот»?

варіанти відповідей

Запитання 34

Ким мріяв стати головний герой роману?

варіанти відповідей

Запитання 35

Скільки років було Дон Кіхоту?

варіанти відповідей

Запитання 36

Як звали вірного коня Дон Кіхота?

варіанти відповідей

Запитання 37

Як Дон Кіхот називав свою Даму серця?

варіанти відповідей

Запитання 38

Хто вісвітив героя у лицарі?

варіанти відповідей

Запитання 39

У чому полягала посвята у лицарі?

варіанти відповідей

У стусані під зад

У потиличнику

У випиванні чарки горілки

У декламуванні віршів

Запитання 40

Чому Дон Кіхот вступає в бій з вітряками?

варіанти відповідей

Такого немає в романі

Думає, що то велетні

Думає, що то чаклуни

Не вступає у бій

Запитання 41

Скільки персонажів зображено в романі?

варіанти відповідей

Запитання 42

Події твору Шекспіра «Ромео і Джульєтта» розгортаються у

варіанти відповідей

Запитання 43

Ромео був з роду

варіанти відповідей

Запитання 44

Прізвище головної героїні трагедії «Ромео і Джульєтта»

варіанти відповідей

Запитання 45

Де познайомилися Ромео і Джульєтта?   

варіанти відповідей

Запитання 46

 Хто повінчав юних закоханих?

варіанти відповідей

Запитання 47

Скільки років було Джульєтті на час знайомства з Ромео?

варіанти відповідей

Запитання 48

До якого літературного жанру належить твір «Ромео і Джульєтта»?

варіанти відповідей

Запитання 49

Тема трагедії

варіанти відповідей

історія трагічного кохання Гамлета та Офелії, сім’ї яких ворогують

історія трагічного кохання Ромео і Джульєтти, сім’ї яких ворогують

традиції і вірування європейців у епоху Ренесансу

засудження непокірності дітей батькам

Запитання 50

Як обриваються життя закоханих героїв?

варіанти відповідей

Він випив отруту, а вона застрелилася.

Вони обоє отруїлися .

Він випив отруту, а вона встромила собі в серце кинджал Ромео.

Зістрибнули зі скелі, тримаючись за руки.

Запитання 51

Чи є історія трагічної любові, що закінчилася загибеллю двох молодих людей вигадкою Шекспіра?

варіанти відповідей

так, Шекспір вигадав історію Ромео і Джульєтти 

ні, бо сюжет п’єси запозичений з творів авторів, що жили до Шекспіра

дружина допомогла йому вигадати сюжет п’єси

ця історія наснилася Шекспіру

Запитання 52

Вільям Шекспір, англійський драматург і поет, — один з найвидатніших постатей доби…

варіанти відповідей

Середньовіччя

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест

Натисніть «Подобається», щоб слідкувати за оновленнями на Facebook

Що таке відродження коротко.

Епоха ренесансу

Відродження

Відродження, або ренесанс(Фр. Renaissance, Італ. Rinascimento) — епоха в історії культури Європи, що прийшла на зміну культурі Середніх віків і попередня культурі нового часу. Зразкові хронологічні рамки епохи — початок XIV- остання чверть XVI століття.

Відмітна риса епохи Відродження — світський характер культури і її антропоцентризм (тобто інтерес, в першу чергу, до людини і його діяльності). З’являється інтерес до античної культури, відбувається як би її «відродження» — так і з’явився термін.

термін Відродженнязустрічається вже у італійських гуманістів, наприклад, у Джорджо Вазарі. В сучасному значеннітермін був введений в ужиток французьким істориком XIX століття Жюлем Мішле. В даний час термін Відродженняперетворився в метафору культурного розквіту: наприклад, Каролингское ВозрожденіеIX століття.

Загальна характеристика

Нова культурна парадигма виникла внаслідок кардинальних змін суспільних відносинв Європі.

Зростання міст-республік привів до зростання впливу станів, які не брали участі в феодальних відносинах: Майстрових і ремісників, торговців, банкірів. Всім їм була чужа ієрархічна система цінностей, створена середньовічної, багато в чому церковною культурою і її аскетичний, смиренний дух. Це призвело до появи гуманізму — суспільно-філософського руху, що розглядав людину, його особистість, його свободу, його активну, творчу діяльність як вищу цінність і критерій оцінки суспільних інститутів.

У містах стали виникати світські центри науки і мистецтва, діяльність яких знаходилася поза контролем церкви. Новий світогляд звернулося до античності, бачачи в ній приклад гуманістичних, неаскетичним відносин. Винахід в середині XV століття книгодрукування зіграло величезну роль в поширенні античної спадщини і нових поглядів по всій Європі.

Відродження виникло в Італії, де перші його ознаки були помітні ще в XIII і XIV століттях(В діяльності сімейства Пізано, Джотто, Орканья і ін. ), Але воно твердо встановилося тільки з 20-х років XV століття. У Франції, Німеччині та інших країнах цей рух розпочався значно пізніше. До кінця XV століття воно досягло свого найвищого розквіту. У XVI столітті назріває криза ідей Відродження, наслідком чого є виникнення маньєризму і бароко.

періоди епохи

раннє Відродження

Період так званого «Раннього Відродження» охоплює собою в Італії час з 1420 по 1500 роки. Протягом цих вісімдесяти років мистецтво ще не цілком відмовляється від переказів недавнього минулого, але пробує домішувати до них елементи, запозичені з класичної давнини. Лише згодом, і тільки мало-помалу, під впливом все сильніше і сильніше зміни умов життя і культури, художники абсолютно кидають середньовічні основи і сміливо користуються зразками античного мистецтва як в загальній концепції своїх творів, так і в їх деталях.

Тоді як мистецтво в Італії вже рішуче йшло шляхом наслідування класичної давнини, в інших країнах воно довго трималося традицій готичного стилю. На північ від Альп, а також в Іспанії, Відродження настає тільки в кінці XV століття, і його ранній періодтриває, приблизно, до середини наступного століття, не роблячи, втім, нічого особливо чудового.

високе Відродження

Другий період Відродження — час самого пишного розвитку його стилю — прийнято називати «Високим Відродженням», воно тягнеться в Італії приблизно з 1500 по 1580 рік. У цей час центр ваги італійського мистецтваз Флоренції переміщається в Рим, завдяки вступу на папський престол Юлія II, людини честолюбного, сміливого і заповзятливого, привернув до свого двору кращих художниківІталії, який обіймав їх численними і важливими роботами і давав собою іншим приклад любові до мистецтва. При цьому татові і його найближчих наступників, Рим стає як би новими Афінами часів Перікла: в ньому створюється безліч монументальних будівель, виконуються чудові скульптурні твори, пишуться фрески та картини, до сих пір вважаються перлинами живопису; при цьому всі три галузі мистецтва струнко йдуть рука об руку, допомагаючи одне одному і взаємно діючи один на одного. Античне вивчається тепер грунтовніше, відтворюється з більшою строгістю і послідовністю; спокій і гідність гніздяться замість грайливою краси, яка становила прагнення попереднього періоду; пригадування середньовічного абсолютно зникають, і цілком класичний відбиток лягає на все створення мистецтва. Але наслідування древнім не заглушають в художників їх самостійності, і вони, з великою винахідливістю і жвавістю фантазії, вільно переробляють і застосовують до справи то, що вважають доречним запозичити для нього з греко-римського мистецтва.

Північне Відродження

Період Ренесансу на території Нідерландів, Німеччини та Франції прийнято виділяти в окреме стильовий напрям, що має деякі відмінності з Відродженням в Італії, і називати «Північне Відродження».

Найбільш помітні стильові відмінності в живопису: на відміну від Італії, в живопису довго зберігалися традиції і навички готичного мистецтва, менша увага приділялася дослідженням античної спадщини і пізнання анатомії людини.

Видатні представники — Ян ван Ейк (бл. 1390-1441), Рогир ван дер Вейден (1399 або 1400-1464), Гуго ван дер Гус, Пітер Брейгель Старший (1525 / 1530-1569).

[Ред] Людина епохи Відродження

Основна стаття : ренесансний гуманізм

наука

Розвиток знань в XIV-XVI століттях істотно вплинуло на уявлення людей про світ і місце людини в ньому. Великі географічні відкриття, Геліоцентрична система міраНіколая Коперника змінили уявлення про розміри Землі і її місце у Всесвіті, а роботи Парацельса і Везалія, в яких вперше після античності були зроблені спроби вивчити будову людини і процеси, що відбуваються в ньому, поклали початок наукової медицині і анатомії.

Великі зміни відбулися і в суспільних науках. У роботах Жана Бодена і Нікколо Макіавеллі історичні та політичні процеси вперше стали розглядатися як результат взаємодії різних груп людей і їхніх інтересів. Тоді ж були зроблені спроби розробки «ідеального» суспільного устрою: «Утопія» Томаса Мора, «Місто Сонця» Томмазо Кампанелли. Завдяки інтересу до античності були відновлені багато античні тексти [ Джерело не вказано 522 дня], Багато гуманісти займалися вивченням класичної латини і давньогрецької мови.

В цілому, переважна в дану епоху пантеїстичним містика Відродження створювала несприятливий ідейний фон для розвитку наукових знань. остаточне становлення наукового методуі проведена з ним наукова революція XVII ст. пов’язані з опозиційним Відродженню рухом Реформації.

Філософія

Основна стаття: Філософія Відродження

У XV столітті (1459) у Флоренції відроджується Платонівська академія у Кареджі.

Філософи епохи Відродження

  • Леонардо Бруні
  • Марсіліо Фічіно
  • Лоренцо Валла
  • Манетти
  • Жан Боден
  • Мішель Монтень
  • Томас Мор
  • Еразм Роттердамський
  • Мартін Лютер
  • Томмазо Кампанелла
  • Джордано Бруно

література

У літературі Відродження найбільш повно висловилися гуманістичні ідеали епохи, прославляння гармонійної, вільної, творчої, всебічно розвиненої особистості. Любовні сонети Франческо Петрарки (1304-1374) відкрили глибину внутрішнього світу людини, багатство його емоційного життя. У XIV-XVI столітті італійська література пережила розквіт — лірика Петрарки, новели Джованні Боккаччо (1313-1375), політичні трактати Нікколо Макіавеллі (1469-1527), поеми Лудовіко Аріосто (1474-1533) і Торквато Тассо (1544-1595) висунули її в число «класичних» (поряд з давньогрецької і давньоримської) літератур для інших країн …

Література Відродження спиралася на дві традиції: народну поезіюі «книжкову» античну літературу, Тому часто раціональні засади поєднувалося в ній з поетичною фантастикою, а комічні жанри отримали велику популярність. Це проявилося в найбільш значних літературних пам’яткахепохи: «Декамерон» Боккаччо, «Дон Кіхота» Сервантеса, і «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле.

З епохою Відродження пов’язана поява національних літератур — на відміну від літератури середніх віків, що створювалася переважно на латині.

Широке поширення отримали театр і драма. Найвідомішими драматургами цього часу стали Вільям Шекспір ​​(1564-1616, Англія) і Лопе де Вега (1562-1635, Іспанія)

Образотворче мистецтво

Для живопису і скульптури епохи Відродження характерно зближення художників з природою, найближчим проникненням їх в закони анатомії, перспективи, дії світла і інших природних явищ.

Художники Відродження, малюючи картини традиційної релігійної тематики, почали використовувати нові художні прийоми: Побудова об’ємної композиції, використання пейзажу на задньому плані. Це дозволило їм зробити зображення більш реалістичними, жвавими, в чому проявилося різке відмінність їх творчості від попередньої іконографічної традиції, що буяє умовностями в зображенні.

архітектура

Головне, чим характеризується ця епоха — повернення в архітектурі до принципів і формам античного, переважно римського мистецтва. особливе значенняв цьому напрямку надається симетрії, пропорції, геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать вцілілі зразки римської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на зміну несиметричним контурах приходить півколо арки, півсфера купола, ніші, едікули.

Дала світові вольового, інтелектуального людини, Творця своєї долі і самого себе. Відбулися значні зміни в умонастрої людей у ​​порівнянні із Середньовіччям. Перш за все посилилися світські мотиви в європейській культурі. Все більш самостійними і незалежними стали різні сфери життя суспільства — мистецтво, філософія, література, освіта. головним дійовою особоюепохи, своєрідним центром культури став енергійний, розкутий чоловік, який мріє про реалізацію особистих земних ідеалів, що прагне до незалежності у всіх сферах своєї діяльності, намагається втілити в життя різноманітні інтереси, що кидає виклик усталеним традиціям і порядкам.

свою назву Відродження(По-французьки «ренесанс», по-італійськи «ренесанс») отримало з легкої руки італійського художника, Архітектора і історика мистецтва Джорджо Вазарі, який у своїй книзі «Життєпис великих живописців, скульпторів і зодчих» позначив цим терміном період італійського мистецтва з 1250 по 1550 р Тим самим він хотів підкреслити повернення в життя суспільства культурних ідеалів античності і визначити нову культурно історичну епоху, змінила Середньовіччя.

Передумови та особливості культури Відродження

Основною передумовою формування культури нового типу стало нове світогляд, обумовлене істотними змінами в житті багатьох країн Європи. В Італії, а потім в Нідерландах, Німеччині, Франції, Англії бурхливий розвиток отримала торгівля, а разом з нею велике значенняпридбали перші промислові підприємства — мануфактури. Нові умови життя закономірно породили нове мислення, в основі якого лежало світське вільнодумство. Аскетизм середньовічної моралі не відповідав реальній життєвій практиці нових соціальних груп і прошарків, що висунулися на перше місце в суспільного життя. Все сильніше виявлялися риси раціоналізму, розважливості, усвідомлення ролі особистих потреб людини. Склалася нова мораль, що виправдує радості мирського життя, яка стверджує право людини на земне щастя, на вільний розвиток і прояв всіх природних задатків. Посилення світських настроїв, інтерес до земних діянь людини зробили вирішальний вплив на виникнення і формування культури Відродження.

Батьківщиною Ренесансу стала Флоренція, яка в XIII в. була містом багатих купців, власників мануфактур, величезного числа ремісників, організованих в цехи. Крім того, дуже численними для того часу були цехи лікарів, аптекарів, музикантів, юристів -адвокат стряпчих, нотаріусів. Саме серед представників цього стану стали складатися гуртки освічених людей, Які вирішили вивчати культурна спадщина Стародавній Греціїі стародавнього Риму. Вони звернулися до художньої спадщини античного світу, творів греків і римлян, свого часу створили образ людини, не застереженого догматами релігії, прекрасного душею і тілом. Тому нова епоха в розвитку європейської культуриотримала назву «Відродження», відбивши прагнення до повернення зразків і цінностей античної культурив нових історичних умовах.

Відродження античної спадщини почалося з вивчення грецької і латинської мов; пізніше мовою Ренесансу стала латинь. основоположники нової культурної епохи- історики, філологи, бібліотекарі — вивчали старі рукописи і книги, становили колекції старожитностей, відновлювали забуті праці грецьких і римських авторів, заново переводили наукові тексти, Спотворені в Середньовіччі. Ці тексти були не тільки пам’ятниками іншої культурної епохи, а й «вчителями», що допомагали їм відкрити самих себе, сформувати свою особистість.

Поступово в коло інтересів цих подвижників потрапляли і інші пам’ятники художньої культури античності, в першу чергу скульптурні. У той час у Флоренції, Римі, Равенні, Неаполі, Венеції ще збереглося досить багато грецьких і римських статуй, розписаних судин, архітектурних споруд. Вперше за тисячоліття панування християнства до античних скульптур поставилися не як до язичницьких кумирів, а як до творів мистецтва. Надалі античну спадщину було включено в систему освіти, і з літературою, скульптурою, філософією познайомився широке кололюдей. Поети і художники, наслідуючи древнім авторам, прагнули відродити античне мистецтво. Але, як часто буває в культурі, прагнення до відродження давніх принципів і форм призводить до створення нового. Культура Відродження не стала простим поверненням до античності. Вона її розвинула і інтерпретувала по-новому виходячи з змінених історичних умов. Тому культура епохи Ренесансу стала результатом синтезу старого і нового. Культура Відродження формувалася як заперечення, протест, відмова від середньовічної культури. Заперечувалися догматизм і схоластика, свого колишнього авторитету позбавлялася теологія. Критичним стало ставлення до церкви і священнослужителів. Дослідники сходяться на думці, що ні в одну епоху в історії європейської культури не було створено стільки антицерковних творів і висловлювань, як в епоху Ренесансу.

Однак Ренесанс ні безрелігійної культурою. Багато кращі твори цієї епохи були народжені в руслі церковного мистецтва. Практично всі великі майстри Відродження створювали фрески, проектували і розписували собори, звертаючись до біблійних персонажів і сюжетів. Гуманісти заново переводили і коментували Біблію і займалися теологічними дослідженнями. Тому можна говорити про переосмислення релігії, а не про відмову від неї. Розуміння людиною світу, наповненого божественною красою, стає однією зі світоглядних задач цієї епохи. Світ приваблює людину, оскільки він одухотворений Богом, але пізнати його можливо тільки за допомогою власних почуттів. У цьому процесі пізнання людське око, на думку діячів культури того часу, є найвірнішим і надійним засобом. Тому в епоху італійського Відродження спостерігається цікавою для суспільства до візуальному сприйняттю, Розквітає живопис і інші види просторового мистецтва, що дозволяють більш точно і вірно побачити і відобразити божественну красу. В епоху Відродження художники більше інших визначали вміст духовної культури свого часу, завдяки чому вона носить яскраво виражений художній характер.

становлення ренесансного способусвіту і реалізує його художнього стилю можна розділити на кілька етапів: підготовчий, ранній, високий, пізній і завершальний. Кожен з них мав різний вигляд і був різнорідний зсередини. У той же час все ще існували середньовічні стилі — пізня готика, проторенессанс, маньеризм і ін. В сукупності вони утворюють багату і різноманітну палітру засобів вираження ренесансного світовідчуття.

Мистецтво Відродження прагнуло до раціоналізму, науковому погляду на веші, наслідування природі. У цей час виникає винятковий інтерес до гармонії природи. Наслідування їй стало центральним принципом ренесансної теорії мистецтва і мало на увазі дотримання законів природи, а не зовнішньому вигляду предметів і явищ навколишнього світу. Відбулася контамінація (з’єднання двох начал в одному творі) зображення природи і творчості за законами природи.

Особливого значення набуло втілення краси людини, який розглядався як вище творіння природного світу. Художники в першу чергу звертали увагу на тілесне досконалість людини. Якщо середньовічною свідомістю тіло розглядалося як зовнішня оболонка, осередок тваринних інстинктів, джерело гріховності, то ренесансна культура вважала його найважливішою естетичну цінність. Після кількох століть зневажливого ставлення до плоті стрімко зростає інтерес до фізичної краси.

В цей час значна рольвідводилася культу жіночої краси. Багато художників намагалися розгадати таємницю чарівності представниць прекрасної статі. Це багато в чому пояснювалося переглядом положення жінки в реальному житті. Якщо в середні віки її доля була нерозривно пов’язана з веденням домашнього господарства, вихованням дітей, відстороненістю від світських розваг, То в епоху Відродження життєвий простір жінки істотно розширилося. Формується ідеал розкутою, утвореної, емансипованої жінки, блискучої в суспільстві, яка захоплюється мистецтвом, вміє бути цікавою співбесідницею. Вона прагне показати свою красу, відкриваючи волосся, шию, руки, надягаючи декольтовані сукні, використовуючи косметику. У молу входить прикраса одягу золотою, срібною вишивкою, дорогоцінним камінням, Мереживами. Красива, святкове, освічена жінка прагне зачаровувати, впливати на світ своєю привабливістю, чарівністю.

На відміну від Середньовіччя, який створив ідеал тендітної жінки з тонким станом, блідим обличчям, умиротвореним поглядом, смиренної, вихованої на молитвах, епоха Відродження віддасть перевагу фізично міцним спокусниця. В цей час цінуються пишні жіночі форми. Ідеалом краси, естетично привабливою вважалася вагітна жінка, яка уособлювала істинно жіноче начало, причетність до великого таїнства продовження роду. Ознаками чоловічої краси були фізична сила, внутрішня енергія, воля, цілеспрямованість, уміння досягти визнання, слави. Епоха Ренесансу породила різноманітні опеньки в інтерпретації прекрасного, заснованого на культі людської унікальності.

Все це призвело до зростання ролі мистецтва в суспільному житті, яке в період Відродження стало головним видом духовної діяльності. Для людей тієї епохи воно стало тим, чим в Середні століття була релігія, а в Новий час — наука і техніка. У суспільній свідомості панувало переконання, що художній твірздатне найбільш повно виразити ідеал гармонійно організованого світу, де центральне місце займає людина. Цьому завданню в різного ступеня були підпорядковані всі види мистецтва.

Особливо зростає роль художника, якого починають порівнювати з творцем всесвіту. Художники ставлять собі за мету наслідування природі, не вважають, що мистецтво навіть вище природи. В їх творчості все більше цінуються технічна майстерність, професійна самостійність, вченість, незалежний погляд на речі і вміння створити «живе» твір мистецтва.

Поряд з творами монументального живопису та скульптури, які були безпосередньо пов’язані з архітектурними спорудами, Все більшого розвитку отримували твори станкового мистецтва, які отримали самостійну цінність. Починає складатися система жанрів: поряд з релігійно-міфологічним жанром, все ще займав головне місце, виникають спочатку нечисленні твори історичного, побутового та пейзажного жанрів; великого значення набуває відроджений жанр портрета; з’являється і получаст широке поширення новий видмистецтва — гравюра.

В ту епоху панування живопису зумовлювало її вплив на інші мистецтва. Якщо в середні віки вона залежала від мистецтва слова, обмежуючи свої завдання ілюструванням біблійних текстів, то Відродження змінило місцями живопис і словесність, поставивши літературне оповідання в залежність від зображення видимого світув живописі. Письменники стали описувати світ таким, яким його можна було побачити.

Мистецтво італійського Відродження

Становлення і розвиток культури Відродження було тривалим і нерівномірним процесом. Батьківщиною Ренесансу стала Італія, де нова культура зародилася раніше, ніж в інших країнах. хронологічні рамкиохоплюють період з другої половини XIII в. по першу половину XVI ст. включно. За цей час мистецтво італійського Відродження пройшло кілька етапів розвитку. Серед мистецтвознавців ці етапи прийнято називати за назвою століть: XIII в. іменується дученто (буквально — двохсоті), XIV в. — треченто (трьохсот), XV в. — кватроченто (чотирьохсоті), XVI в. — Чінквіченто (п’ятисот).

Перші паростки нового світогляду і зрушення в художній творчостіз’явилися в кінці XIII в., а на початку XIV ст. їм на зміну прийшла хвиля готичного мистецтва. Ці явища стали своє го роду «Предвозрождения» і отримали назву Проторенессанса. Нові явища в культурі Італії отримали широкий розвиток в XV в. Цей етап, що позначається як кватроченто, називають ще рано Відродженням. Своєю повної завершеності і розквіту художня культураВідродження досягла до кінця XV — початку XVI ст. Цей період найвищого розквіту, що тривав всього 30-40 років, називають Високим, або класичним, Відродженням. В цілому Ренесанс зживає себе в Італії в 1530-х рр., Скиглиш останні 2 / з XVI ст. він продовжує існувати в Венеції. Цей період прийнято називати пізнім Відродженням.

Культура Проторенессанса

Початок нової епохи пов’язують з творчістю флорентійського художника Джотто ді Бондоне. В образотворчому мистецтвіПроторенессанса Джотто є центральною фігурою, так як найбільші живописці Відродження вважали його реформатором живопису. Завдяки емутрудо- ємна техніка мозаїки була замінена технікою фрески, яка більш відповідала вимогам рснсссансной живопису, дозволяючи з більшою точністю передавати обсяг і щільність матеріалу, ніж мозаїка з її невідчутно матерії, і швидше створювати багатофігурні композиції.

Джотто першим реалізував принцип наслідування природі в живопису. Він почав малювати живих людей з натури, що ні робили ні в Візантії, ні в середньовічній Європі. Якщо в творах середньовічного мистецтва безтілесні фігури з аскетичними строгими особами ледь торкалися землі, то фігури Джотто постають об’ємними, матеріальними. Цього ефекту він досяг завдяки світловий моделировке, згідно з якою людське око сприймає світле більш наближеним до нього, атемное більш віддаленим. При роботі над фресками художник приділяв особливу увагу показу душевного станугероїв.

Рубіж дученто і треченто (XIII-XIV ст.) Виявився переломним в культурному житті Італії. У певному відношенні він вінчає Середньовіччя і в той же час служить відправною точкою Відродження. В цей період нову культуруі нове відчуття світу найбільш повно висловлювала поезія. Саме в літературі ясніше всього позначилося тяжіння до нового, що виявлялося в інших ціннісних орієнтирах. Найяскравішими, талановитими виразниками нових традицій були Данте, Франчсско Петрарка, Джованні Боккаччо.

Данте Аліг’єріна початку своєї поетичної творчості був тісно пов’язаний з новим напрямком в італійській поезії, відомим як школа «нового солодкого стилю», в якому любов до жінки ідеалізувалися і ототожнювалася з любовио до мудрості і чесноти. Першими його творами стали ліричні вірші любовного змісту, в яких Данте виступав як наслідувач французьким куртуазним поетам. головною героїнеюйого літературної творчостібула молода флорентийка Беатріче, яка померла через сім років після їх зустрічі, але поет проніс свою любов до неї через все життя.

В історію світової культури Данте увійшов як автор поеми « Божественна комедія». Спочатку він назвав свою грандіозну епопею комедією, слідуючи середньовічній традиції, згідно з якою комедією називалося будь-який літературний твір з поганим початком і вдалим кінцем. Епітет «Божественна» був доданий до назви в кінці XIV ст. для того, щоб підкреслити художнє значення і поетичне досконалість твору.

«Божественна комедія» має чітку структуру: три основні частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна з яких складається з 33 пісень, написана вона терцинами — віршованими формами у вигляді трьох строф. Зміст поеми Данте пов’язано з його теорією про чотири сенсах поетичних творів — буквальному, алегоричному, моральному і аналогічному (тобто вищому).

В основі поеми «Божественної комедії» лежить традиційний сюжетжанру «видінь», коли людині, яка погрузла в своїх пороках, небесні сили(Найчастіше у вигляді його ангела-храни ге ля) допомагають зрозуміти його неправедність, даючи можливість побачити пекло і рай. Людина впадає в летаргічний сон, Під час якого його душа відправляється в загробний світ. У Данте цей сюжет виглядає наступним чином: рятівником його душі виявляється його давно померла кохана Беатріче, яка посилає на допомогу душі Аліг’єрі античного поета Вергілія, що супроводжує його в подорожі по пеклі і чистилищу. В раю він слід за самою Беатріче, так як язичник Вергілій не має права перебувати там.

Данте зобразив пекло як підземну воронкоподібну прірву, схили якої оперезані концентричними уступами — «колами пекла». Звужуючись, вона досягає центру земної куліз крижаним озером, в яке вмерзнув Люцифер. У колах пекла несуть покарання грішники чим страшніше їх гріх, тим нижче по колу вони знаходяться. В ході своєї подорожі Данте проходить всі дев’ять кіл пекла — від першого, де знаходяться нехрещені немовлята і доброчесні нехристияни, до дев’ятого, де мучаться зрадники, серед яких ми бачимо Юду. Не всі грішники викликають у Данте огиду і осуд. Так, в трактуванні любові Франчески і Паоло проявляється співчуття поета, тому що любов для нього — не обвинувачений гріх, а почуття, яке визначається самою природою життя.

Чистилище Данте представив у вигляді величезної конусоподібної гори, що підноситься посеред океану в південній півкулі. Відповідно до вчення Фоми Аквінського чистилище — це місце, де душі грішників, які не отримали прощення в земному житті, а й не обтяжені смертними гріхами, перш ніж отримати доступ до раю, горять в очисному вогні. (Зауважимо, що очисний вогонь чистилища сприймався одними богословами як символ мук совісті і каяття, іншими — як реальний вогонь.) Термін перебування душі грішника в чистилище міг бути скорочений його залишилися на землі рідними і близькими шляхом вчинення ними «добрих справ» — молитов, мес, пожертвувань на користь церкви.

Рай, по Данте, являє собою чудову і загадкову область. Ця промениста обитель Бога схожа за формою на кругле озеро і є серцевиною Райського троянди. Блаженні душі, що опинилися там, займають місце, відповідне їх подвигів і слави.

Велика поема Данте є унікальну картинусвітобудови, природи і людського буття. Хоча світ, зображений в «Божественної комедії», вигаданий, він багато в чому подібний до земним картинам: пекельні безодні і озера схожі на страшні провали в Альпах, пекельні чани — на чани венеціанського арсеналу, де кип’ятять смолу для конопачення судів, гора чистилища і ліси на ній такі ж, як земні гори і ліси, а райські садиподібні пахучим садам Італії. Аж до теперішнього часу «Божественна комедія» залишається неперевершеним шедевромлітератури. Потужна фантазія Данте намальована такий надзвичайно переконливий світ, що багато його простодушні сучасники щиро вірили в подорож автора на той світ.

Епохальному періоду в історії світової культури, який передував Новому часу і змінив дали назву Ренесанс, або Відродження. Історія епохи бере свій початок на зорі 14 століття в Італії. Кілька століть можна охарактеризувати як час становлення нової, людський і земної картинисвіту, що має за своєю суттю світський характер. Прогресивні ідеї знайшли своє втілення в гуманізмі.

Роки епохи Відродження і поняття

Поставити конкретні тимчасові рамки для даного феномена в історії світової культури досить складно. Пояснюється це тим, що в епоху Відродження все країни Європи вступили в різні терміни. Одні раніше, інші пізніше, в зв’язку з відставанням в соціально-економічному розвитку. Зразковими датами можна назвати початок 14 і кінець 16 століття. Роки епохи Відродження характеризуються проявом світського характеру культури, її гуманізацією, розквітом інтересу до античності. З останнім, до речі кажучи, і пов’язана назва цього періоду. Відбувається відродження її впровадження в європейський світ.

Загальна характеристика епохи Відродження

Даний виток у розвитку культури людства стався в результаті зміни європейського суспільства і відносин в ньому. Важливу роль відіграє падіння Візантії, коли її громадяни масово втікали в Європу, приносячи з собою бібліотеки, різні античні джерела, невідомі раніше. Збільшення кількості міст призвело до посилення впливу простих станів ремісників, купців, банкірів. Активно стали з’являтися різні центри мистецтва і науки, діяльність яких церква вже не контролювала.

Перші роки епохи Відродження прийнято відраховувати з її настанням в Італії, саме в цій країні почалося дане рух. Початкові його ознаки стали помітні в 13-14 століттях, але тверді позиції воно зайняло в 15 столітті (20-е роки), досягнувши максимального розквіту до його закінчення. В епоху Ренесансу (або Відродження) виділяють чотири періоди. Зупинимося на них більш докладно.

Проторенесанс

Даний період датується приблизно другою половиною 13-14 століття. Варто зауважити, що всі дати стосуються Італії. По суті, даний період є підготовчий етапВідродження. Його умовно прийнято ділити на два етапи: до і після смерті (1137 рік) Джотто ді Бондоне (скульптура на фото), ключової фігури історії західного мистецтва, Архітектора і художника.

Останні роки епохи Відродження даного періоду пов’язані з епідемією чуми, яка обрушилася на Італію та всю Європу в цілому. Проторенесанс тісно пов’язаний з середньовіччям, готичними, романськими, візантійськими традиціями. центральною фігуроюприйнято вважати Джотто, який окреслив основні тенденції живопису, вказав шлях, по якому надалі пішло її розвиток.

Період раннього Відродження

За часом він зайняв вісімдесят років. ранній рокиякого характеризуються досить двояко, припав на 1420-1500 рр. Мистецтво ще не відреклася остаточно від середньовічних традицій, але активно додає елементи, запозичені у класичної давнини. Немов по наростаючій, рік за роком під впливом мінливих умов соціального середовища, Відбувається повна відмова художниками від старого і перехід до античного мистецтва як основної концепції.

Період високого Відродження

Це вершина, пік Ренесансу. На даному етапі епоха Відродження (року 1500-1527) досягла свого апогею, і центр впливу всього італійського мистецтва перемістився в Рим з Флоренції. Сталося це в зв’язку зі вступом на папський престол Юлія II, який мав досить прогресивні, сміливі погляди, був людиною заповзятливим і честолюбним. Він залучив до вічне містонайкращих художників і скульпторів з усієї Італії. Саме в цей час справжні титани епохи Відродження створюють свої шедеври, якими весь світ захоплюється і понині.

пізніше Відродження

Охоплює часовий відрізок з 1530 по 1590-1620 роки. Розвиток культури і мистецтва в даний період настільки неоднорідний і різноманітно, що навіть історики не зводять його до одного знаменника. На думку британських вчених епоха Відродження остаточно згасла в той момент, коли відбулося падіння Риму, а саме в 1527 році. занурилася в Контрреформація, яка поставила «хрест» на всякому вільнодумстві, в тому числі і воскресіння античних традицій.

Криза ідей і суперечності в світогляді в результаті у Флоренції вилилися в маньєризму. Стиль, який характеризують дисгармонією і надуманістю, втратою рівноваги між духовною і тілесною складової, властивого епосі ренесансу. Наприклад, у Венеції була своя власна дорога розвитку, там до кінця 1570-х років працювали такі майстри, як Тіціан і Палладіо. Їх творчість залишилося осторонь від кризових явищ, характерних для мистецтва Риму і Флоренції. На фото полотно Тиціана «Ізабелла Португальська».

Великі майстри епохи Ренесансу

Три великих італійця — це титани епохи Відродження, її гідний вінець:


Всі їхні твори — це кращі, добірні перлини світового мистецтва, які зібрала епоха Відродження. Роки йдуть, змінюються століття, але творіння великих майстрів — поза часом.

Кожен період історії людства залишив щось своє — унікальне, не схоже на інших. Європі в цьому відношенні пощастило більше — на її долю випали численні зміни в свідомості людини, культурі, мистецтві. Захід античного періоду ознаменував собою прихід так званих «темних віків» — середньовіччя. Зізнаємося, це було важкі часи-церква підпорядкувала собі всі аспекти життя європейських громадян, культура і мистецтво перебували в глибокому занепаді.

Будь-яке інакомислення, яке суперечить Святого Письма, Суворо каралося інквізицією — спеціально створених судом, переслідують єретиків. Однак будь-яка біда рано чи пізно відступає — так вийшло і з середніми віками. На зміну темряві прийшов світло — Ренесанс, або епоха Відродження. Ренесанс був періодом європейського культурного, мистецького, політичного і економічного «відродження» після Середньовіччя. Він сприяв новому відкриттю класичної філософії, літератури і мистецтва.

Деякі з найвидатніших мислителів, Авторів, державних діячів, Вчених і художників в історії людства творили в цю епоху. Докладали відкриття в науках і географії, досліджувався світ. Цей благословенний для вчених період тривав майже три століття з 14 по 17 століття. Розповімо про нього детальніше.

ренесанс

Ренесанс (від фр. Re — заново, знову, naissance — народження) ознаменував собою абсолютно новий виток історії Європи. Йому передували середньовічні періоди, коли культурна освіта європейців знаходилося в зародковому стані. З падінням Римської імперії в 476 році і поділом її на дві частини — Західну (із центром у Римі) і Східну (Візантія) прийшли в занепад і античні цінності. З історичної точки зору все логічно — 476 рік вважається датою закінчення античного періоду. Але з культурної — такий спадок не повинно було просто так зникнути. Візантія йшла своїм шляхом розвитку — столиця Константинополь незабаром стала одним з найкрасивіших міст світу, де були створені унікальні шедеври архітектури, з’являлися художники, поети, письменники, створювалися величезні бібліотеки. В цілому Візантія цінувала свою античну спадщину.

Західна ж частина колишньої імперіїпідкорилася молодий католицької церкви, яка, боячись втратити вплив на настільки велику територію, Швидко заборонила як античну історіюі культуру, так і не давала розвиватися нової. Цей період став називатися Середніми століттями, або Темними часом. Хоча, справедливості заради відзначимо, що не все було так погано — саме в цей час на карті світу з’являються нові держави, процвітають міста, з’являються торговельні унії (профспілки), розширюються межі Європи. І найголовніше — відбувається сплеск розвитку технологій. У період середньовіччя було винайдено більше предметів, ніж за попереднє тисячоліття. Але, безумовно, цього було недостатньо.

Саму епоху Відродження прийнято ділити на чотири періоди — Проторенесанс (2 половина 13 ст. — 15 ст.), Раннє Відродження (все 15-е століття), високе Відродження(Кінець 15 ст. — перша чверть 16 ст.) І Пізніше Відродження (середина 16 ст — кінець 16 ст.). Звичайно, ці дати досить умовні — адже для кожної європейської держави Відродження було своє і за своїм календарем і часу.

Поява і розвиток

Тут потрібно відзначити наступний цікавий факт — в появі і розвитку (більшою мірою в розвитку) Ренесансу зіграло свою роль фатальне падіння в 1453 році. Ті, кому пощастило врятуватися від навали турків, бігли в Європу, але не з порожніми руками — люди брали з собою безліч книг, творів мистецтва, античних джерел і рукописів, досі невідомих фотографій Європі. Батьківщиною Відродження офіційно вважається Італія, але і інші країни також потрапили під вплив Ренесансу.

Цей період відрізняє поява нових течій в філософії і культурі — наприклад, гуманізм. У 14 столітті, культурний рух гуманізму почав набирати обертів в Італії. Серед його численних принципів гуманізм просував ідею про те, що людина є центром своєї власної Всесвіту, а розум мав неймовірною могутністю, здатної перевернути світ. Гуманізм сприяло сплеску інтересу до античної літератури.

Філософія, література, архітектура, живопис

Серед філософів з’являлися такі імена, як Микола Кузанський, Ніколо Макіавеллі, Томазо Кампанелла, Мішель Монтень, Еразм Роттердамський, Мартін Лютер і багато інших. Ренесанс дав їм можливість створювати свої твори, згідно з новим віянню часу. Вивчалися більш глибоко природні явища, з’являлися спроби їх пояснення. І в центрі всього цього, звичайно, знаходився чоловік — головне творіння природи.

Література також зазнає змін — автори створюють твори, що прославляють гуманістичні ідеали, що показують багатий внутрішній світлюдини, його емоції. Родоначальником літературної Відродження став легендарний флорентієць Данте Аліг’єрі, який створив свій найзнаменитіший працю «Комедія» (пізніше названий «Божественна комедія»). У досить вільній манері він описав пекло і рай, що зовсім не сподобалося церкви — тільки вона повинна знати це, щоб впливати на уми людей. Данте легко відбувся — його всього лише вислали з Флоренції, заборонивши повертатися назад. А могли і спалити, як єретика.

Серед інших авторів епохи Ренесансу можна назвати Джованні Бокаччо ( «Декамерон»), Франческо Петрарка (його ліричні сонети стали символом раннього Відродження), Вільяма Шекспіра (в представлення не потребує), Лопе де Вега (іспанський драматург, найзнаменитіший його твір — «Собака на сіні »), Сервантес (« Дон Кіхот »). відмінною рисоюлітератури цього періоду стали твори на національними мовами- до Відродження все писалося на латині.

І, зрозуміло, не можна не згадати технічну революційну річ — друкарський верстат. У 1450 році в майстерні друкаря Йоганна Гутенберга був створений перший друкарський верстат, що дозволив видавати книги в більшому обсязі і зробити їх доступними широкому загалу, таким чином підвищивши їх грамотність. Що виявилося чревато для них самих — у міру того, як все більше людей вчилися читати, писати і інтерпретувати ідеї, вони почали уважно вивчати і критикувати релігію, в тому вигляді, в якому вони її знали.

Живопис епохи Відродження відома на весь світ. Назвемо лише кілька імен, які знає кожен — П’єтро делла Франческо, Сандро Ботічеллі, Доменіко Гірландайо, Рафаель Санті, Мікеландело Боунаротті, Тіціан, Пітер Брейгель, Альбрехт Дюрер. Відмінною рисою живопису цього часу є поява пейзажу на задньому фоні, надання тілам реалізму, мускулатури (стосується і чоловіків, і жінок). Дами зображені «в тілі» (згадаймо відомий вислів «тициановской дівчина» — повна, в самому соку дівчина, яка символізує собою саме життя).

змінюється і архітектурний стиль-на зміну готиці приходить повернення до римського античного типу споруди. З’являється симетрія, знову зводяться арки, колони, куполи. В цілому архітектура цього періоду дає початок класицизму і бароко. Серед легендарних імен можна назвати Філіппо Брунеллески, Мікеланджело Боунаротті, Андреа Палладіо.

Епоха Відродження закінчилася в кінці 16 століття, поступившись місцем новому Часу і його супутника — Просвітництва. Протягом усіх трьох століть церква боролася з наукою, як могла, пускаючи в хід всі, що можна, але остаточно перемогти так і не вийшло — культура все одно продовжувала процвітати, з’являлися нові уми, які кидали виклик могутності церковників. А епоха Ренесансу до сих пір вважається вінцем європейської середньовічної культури, залишивши після себе пам’ятники-свідків тих далеких подій.

Відродження або Ренесанс (італ. Rinascimento, фр. Renaissance) — відновлення, античної освіченості, відродження класичної літератури, Мистецтва, філософії, ідеалів стародавнього світу, перекручених або забутих в «темний» і «відсталий» для Західної Європи період Середніх століть. Воно було тією формою, яку прийняло з середини XIV до початку XVI ст., Культурний рух відоме під ім’ям гуманізму (див. Про нього коротку і статті). Необхідно відрізняти гуманізм від Відродження, яке є лише характерна риса гуманізму, що шукав опори для свого світогляду в класичної давнини. Родина Відродження — Італія, де ніколи не в’яла древня класична (греко-римська) традиція, яка носила для італійця національний характер. В Італії ніколи не відчувався особливо сильно гніт середньовіччя. Італійці називали себе «латина» і вважали себе нащадками древніх римлян. Незважаючи на те, що первинний імпульс до Відродження частково виходив з Візантії, участь візантійських греків в ньому було незначним.

Епоха Відродження. відеофільм

У Франції та Німеччині античний стиль змішався з національними елементами, які в першому періоді Відродження, ранньому Ренесансі, Виступали різкіше, ніж в наступних епохах. Пізній Ренесанс розвинув античні зразки в більш розкішні і сильні форми, з яких і виробилося поступово бароко. У той час, як в Італії дух Відродження майже рівномірно проникав в усі мистецтва, в інших країнах тільки архітектура і скульптура відчували на собі вплив античних зразків. Національної переробці піддалося Відродження також в Нідерландах, в Англії та Іспанії. Після того як Ренесанс виродився в рококо, Настала реакція, що реалізувалася в найсуворішому дотриманні античного мистецтва, грецьким і римським зразкам у всій їх первісної чистоти. Але це наслідування (особливо в Німеччині) призвело нарешті до надмірної сухості, яку на початку 60-х років XIX ст. намагалися побороти поверненням до Ренесансу. Однак це нове панування Відродження в архітектурі та мистецтві тривало лише до 1880. З цього ж часу поруч з ним стали знову процвітати бароко і рококо.

Що таке відродження?Який період називається раннім відродженням

помогите пожалуйста, прошу, без фейк ответов​

Задание 1. Как работать со схемами и таблицами Опираясь на материал видеоконсультации к уроку или иные источники информации, заполните таблицу. Отметь … те в ней правителей из рода Меровингов и Каролингов, включая внуков Карла Великого. Деятельность правителей из рода Меровингов и Каролингов (не менее 5 правителей) Годы правления Правитель (король/майордом) Направление деятельности Задание 2. Как выполнять задания на контурной карте Опираясь на карту, материал видеоконсультации к уроку и дополнительные источники, выполните задания. ris 3 karta.png Карта / Иллюстратор Андреева А. С. Отметьте на карте недостающие названия королевств, которые существовали на территории Британии в VIII в. С каким племенем на Британских островах Карл Великий вёл продолжительную войну? Запишите название и отметьте на карте территорию его расселения. На территории какого королевства находился в VIII в. Лондон? В ответе укажите название, выделите город на карте. Задание 3. Как выполнять письменное задание Опираясь на материал видеоконсультации к уроку или иные источники информации, выполните задания. А) Как вы думаете, за какие заслуги франкского короля Карла назвали Великим? (Укажите не менее пяти причин с опорой на конкретные исторические факты.) Б) Почему Карл Великий считал важным крестить завоёванные народы? (Приведите не менее трёх собственных умозаключений.) В) Представьте себя представителями эпохи Каролингского возрождения и расскажите об особенностях Возрождения в архитектуре, литературе и образовании от лица жителя королевства. Ответ должен быть содержательным, не менее пяти предложений. Пояснение Правильный, полный, развёрнутый ответ (с примерами и пояснениями) на каждое задание оценивается максимум в 50 баллов. В случае выполнения трёх заданий оцениваться будут два лучших задания.

Пожалуйста помогите, истрия России 7 класс, Проверочная работа «СозданиеМосковского царства. Первые шаги», извините за плохое качество училка так отпр … авила.​

подготовить сообщение на тему наш край во второй половине XVI века​

Напишите свою военную тактику срочно!!!!

каких результатов достигло движение на свободу в торговле Великобритании?? Срочно!!​

1. В 1734 году для закрепления вновь присоединённых земель царской Россией была создана специальная Киргиз-кайсацкая экспедиция. Кто её возглавил?

фернандо эрагонский и изабелла кастильская были ревностными католиками. как это повлияло на внутреннюю политику в Испании?​

1: сопротивление Петра был его слабоумный 1) Иван V 2) Алексейll 3) Василий V 4) Борис ll 5) Данил ll2: Кто был регентом до Совершеннолетия Петра l? … 1) его мать Наталья Кирилловна2) его мачеха Мария Ильинична3) его сестра Софья Алексеевна4) его тётка Марфа Михайловна​

Представь, что ты на машине времени побывал(-а) в Византии и своими глазами увидел(-а) храм, изображённый на рисунке. Пользуясь, дополнительными источ … никами, напиши об этом мини-сочинение (3–6 предложений). HagiaSophia.png Пиши по схеме. 1. Назови этот храм и напиши, что ты знаешь о нём. 2. Опиши, что тебя больше всего восхитило в нём. 3. Сделай вывод.

Ренесанс (Эпоха Возрождения) реферат по искусству и культуре

Ренесанс (Эпоха Возрождения) Ренессанс (Возрождение) (Renaissance), эпоха интеллектуального и художественного расцвета, который начался в Италии в 14 веке, достигнув пика в 16 веке и оказав значительное влияние на европейскую культуру. Термин «Возрождение», означавший возврат к ценностям античного мира (хотя интерес к римской классике возник ещё в 12 веке), появился в 15 веке и получил теоретическое обоснование в 16 веке в трудах Вазари, посвящённых творчеству знаменитых художников, скульпторов и зодчих. В это время сложилось представление о царящей в природе гармонии и о человеке как венце её творения. Среди выдающихся представителей этой эпохи — художник Альберти; архитектор, художник, учёный, поэт и математик Леонардо да Винчи. Архитектор Брунеллески, новаторски используя эллинистические традиции, создал несколько зданий, не уступавших по красоте лучшим античным образцам. Очень интересны работы Браманте, которого современники считали самым талантливым архитектором Высокого Возрождения, и Палладио, создавших крупные архитектурные ансамбли, отличавшиеся цельностью художественного замысла и разнообразием композиционных решений. Здания театров и декорации сооружались на основе архитектурных работ Витрувия (около 15 г. до н.э.) в соответствии с принципами римского театра. Драматурги следовали строгим классическим канонам. Зрительный зал, как правило, напоминал по форме конскую подкову, перед ним находилось возвышение с авансценой, отделявшейся от основного пространства аркой. Это и было принято за образец театрального здания для всего западного мира на следующие пять столетий. Живописцы Ренессанса создали цельную, обладающую внутренним единством концепцию мира, наполнили традиционные религиозные сюжеты земным содержанием (Никола Пизано, конец 14 века; Донателло, начало 15 века). Реалистическое изображение человека стало главной целью художников Раннего Возрождения, о чем свидетельствуют творения Джотто и Мазаччо. Изобретение способа передачи перспективы способствовало более правдивому отображению действительности. Одной из главных тем живописных произведений Ренессанса (Жильбер, Микеланджело) были трагическая непримиримость конфликтов, борьба и гибель героя. Около 1425 г. Флоренция стала центром Ренессанса (флорентийское искусство), но к началу 16 века — Высокое Возрождение — ведущее место заняли Венеция (венецианское искусство) и Рим. Культурными центрами являлись дворы герцогов Мантуи, Урбино и Феррады. Главными меценатами были Медичи и римские папы, особенно Юлий II и Лев Х. Крупнейшими представителями «северного Ренессанса» были Дюрер, Кранах Старший, Хольбейн. Северные художники в основном подражали лучшим итальянским образцам, и только немногие, например Ян ван Скорел, сумели создать свой стиль, который отличался особой элегантностью и грацией, — маньеризм. Художники Ренессанса: Альберти, Леонардо да Винчи, Ботичелли, Тициан, Микеланджело, Рафаэль. Альберти Леон Баттиста Альберти Леон Баттиста (Alberti, Leon Battista) (1404-1472 гг.), итальянский архитектор, скульптор, художник и писатель. Альберти был драматургом, музыкантом, математиком и спортсменом, воплотив в себе присущий эпохе Возрождения (Ренессанс) идеал «гармонической личности». Его полотен и скульптур сохранилось мало. Альберти был одним из крупнейших теоретиков искусства. В ряде трактатов обобщил опыт искусства своего времени, обогащённый достижениями науки. Трактат «О статуе» написан, вероятно, в 1453 г. В трактате «О живописи» (1436 г.) дано первое научное описание перспективы. Над трудом «О зодчестве» (основанном на произведении Витрувия) Альберти работал до конца жизни; изданный посмертно в 1485 г., он стал первой печатной книгой об архитектуре. Альберти — теоретик искусства отказался от средневекового видения мира, искренне восхищался античной классикой. Как архитектор Альберти тяготел к смелым решениям, много сделал в разработке теории пропорции. В Мантуе возвел две церкви: Сан-Себастьяно (1460 г.) и Сант- Андреа. Леонардо да Винчи Леонардо да Винчи (Leonardo da Vinci) (1452-1519 гг.), итальянский живописец, скульптор, учёный, инженер и архитектор эпохи Возрождения. Обучался в мастерской Верроккьо во Флоренции. Первое наиболее значительное, но оставшееся незаконченным произведением «Поклонение волхвов» (Галерея Уффици, Флоренция). С 1481 до 1499 г. состоял на службе герцога Лодовико Моро, занимался вопросами гидротехники, организацией придворных фейерий. В миланский период в трапезной монастыря Санта-Мария делле Грацие выполнил стенную роспись «Тайная вечеря» (около1495-1497 гг.). Из-за особенностей применённой им техники — масло с темперой — это произведение считают вершиной европейского искусства, сохранилось в сильно повреждённом виде. До 1506 г. Леонардо да Винчи работал во Флоренции. В портрете Монны Лизы («Джоконда», около 1503 г.) воплотил возвышенный идеал женственности и обаяния. Важным компонентом картины является пейзаж, как бы тающий в холодной голубой дымке. К поздним произведениям Леонардо да Винчи принадлежат «Св. Анна с Марией и младенцем Христом» (около 1500-1507 гг.), «Иоан Креститель» (около 1513-1517 гг.) и другие. В 1516 г. по приглашению Франциска I уехал во Францию, где скончался. Многие из его произведений остались незаконченными, тем не менее они оказали огромное влияние как на современников, так и на последующие поколения художников. Леонардо да Винчи оставил огромное количество рисунков, которые хранятся главным образом в Королевской коллекции в Виндзорском замке. Важнейшим источником для изучения воззрений Леонардо да Винчи являются его записные книжки и рукописи. БОТТИЧЕЛЛИ, САНДРО (Botticelli, Sandro) (1445–1510) БОТТИЧЕЛЛИ, САНДРО (Botticelli, Sandro) (1445–1510), один из наиболее выдающихся художников эпохи Возрождения. Родился во Флоренции в 1444 в семье дубильщика кожи Мариано ди Ванни Филипепи (прозвище Боттичелли, означающее «бочоночек», на самом деле принадлежало его старшему брату). После первоначального обучения у ювелира ок. 1462 Боттичелли поступил в мастерскую одного из ведущих живописцев Флоренции, Фра Филиппо Липпи. Стиль Филиппо Липпи оказал на Боттичелли огромное влияние, проявившееся главным образом в определенных типах лиц, орнаментальных деталях и колорите. В его произведениях конца 1460-х годов хрупкая, плоскостная линеарность и грация, перенятые от Филиппо Липпи, сменяются более мощной трактовкой фигур и новым осмыслением пластики объемов. Приблизительно в это же время Боттичелли начинает применять энергичные охристые тени для передачи телесного цвета – прием, который стал характерной чертой его стиля. Эти изменения проявляются во всей полноте в самой ранней документированной картине Боттичелли Аллегория силы (ок. 1470, Флоренция, галерея Уффици) и в менее выраженной форме в двух ранних Мадоннах (Неаполь, галерея Каподимонте; Бостон, музей Изабеллы Стюарт Гарднер). Две знаменитые парные композиции История Юдифи (Флоренция, Уффици), также относящиеся к числу ранних произведений мастера (ок. 1470), иллюстрируют другой важный аспект живописи Боттичелли: живую и емкую повествовательность, в которой соединены экспрессия и действие, с полной ясностью раскрывающие драматическую сущность сюжета. В них также обнаруживается уже начавшееся изменение колорита, который становится более ярким и насыщенным, в отличие от бледной палитры Филиппо Липпи, преобладающей в самой ранней картине Боттичелли – Поклонение волхвов (Лондон, Национальная галерея). Среди произведений Боттичелли лишь несколько имеют достоверные датировки; многие из его картин были датированы на основе стилистического анализа. Некоторые из самых известных произведений относят к 1470-м годам: картина Св. Себастьян (1473), самое до конца жизни, и pieta, которую он написал для собственной гробницы и которая осталась незаконченной, представляет собой одно из замечательнейших завещаний, когда-либо оставленных художником миру. Тициан в равной степени известен своими портретами и картинами на религиозные сюжеты, например «Оплакивание Христа» (около 1573-1577 гг.). Он поднял до новых высот традиционное для венецианских живописцев искусство колорита. Тициан в совершенстве владел масляной живописью и был первым мастером, наиболее полно использовавшим её художественные возможности; последние работы Тициана отличает поразительно свободная манера письма. О его личной жизни известно мало, говорят, что он был скуп и специально увеличивал свой возраст, чтобы добиться у покровителей сочувствия (а следовательно, и денег). Микеланджело Буонарроти (Michelangelo Buonarroti) 1475-1564 г.г. Микеланджело Буонарроти (Michelangelo Buonarroti) (1475-1564 гг.), итальянский скульптор, живописец, архитектор, поэт. Выдающийся мастер эпохи Ренессанса. Учился во Франции у Гирландайо, испытал значительное влияние работ Джотто и Мазаччо, с которых увлечённо писал копии. В1496 г. Микеланджело переехал в Рим, где и создал свой первый шедевр — скульптуру «Пиета» (1498-1499 гг.) для собора. Св.Петра. Его мраморная статуя «Давид» (1501-1504 гг.) стала одной главной достопримечательностью Флоренции. В 1505 г. Микеланджело получил от папы Юлия II два крупных заказа и снова уехал в Рим. Один заказ — на изготовление папской усыпальницы, однако, для неё была выполнена только скульптура «Моисей» (1513-1516 гг.). Вторым заказом была роспись свода Сикстинской капеллы в Ватикане. Именно эта грандиозная работа 1508-1512 гг., выполненная с поразительным совершенством, принесла Микеланджело славу величайшего художника своего времени. Прожив во Флоренции с 1516 по 1534 г., Микеланджело вернулся в Рим, получив заказ написать фреску «Страшный Суд» на алтарной стене Сикстинской капеллы (1536-1541 гг.). Это произведение с массивными фигурами устрашающей силы по духу было совершенно иным, чем фрески на своде капеллы. В тот период Микеланджело отдавал много сил архитектуре. С 1546 г. руководил перестройкой собора Св.Петра, работал над проектом его купола. Поэтические произведения Микеланджело, впервые опубликованные его внучатым племянником в 1623 г., дают возможность оценить другие аспекты многогранной личности великого мастера, глубже понять его отношение к вере, искусству и любви. Современники Микеланджело считали его гением наряду с великими Леонардо и Рафаэлем. Рафаэль (Раффаэлло Санти) (Raphael (Raffaello Sanzio)) 1483-1520 Рафаэль (Раффаэлло Санти) (Raphael (Raffaello Sanzio)) (1483-1520 гг.), итальянский живописец и архитектор. В творчестве Рафаэля с наибольшей полнотой отразились идеалы Высокого Возрождения (Ренессанс). Работал в мастерской Перуджино. С 1504 по 1508 гг. жил главным образом во Флоренции, где под влиянием Леонардо да Винчи и Микеланджело его творчество обрело зрелость. Многие из наиболее известных полотен Рафаэля с изображением мадонны с младенцем относятся именно к этому периоду («Мадонна Грандука»). В 1508 г. по приглашению папы Юлия II приезжает в Рим — именно в этом городе художнику предстояло прожить до конца жизни. По приезде немедленно приступил к выполнению чрезвычайно почётного заказа — росписи парадных залов (станц) Ватикана. В Станца делла Сеньятура находится одно из самых замечательных творений Рафаэля, представлявших четыре сферы человеческой деятельности: богословие («Диспут»), философию («Афинская школа»), поэзию («Парнас»), юриспруденцию («Мудрость, Мера и Сила») (1509-1511 гг.), а также соответствующие аллегорические фигуры, сцены на библейские и мифологические сюжеты. В этом величайшем шедевре гармонично сочетаются величие и изящество. До конца жизни у Рафаэля было много заказов, и ему приходилось прибегать к услугам помощников, преимущественно для декоративных работ. Уровень его мастерства последних лет лучше виден в портретах, которые ставят его в один ряд с Леонардо да Винчи по тонкости передачи образа человека. Рафаэль получил также всеобщее признание как архитектор, заняв в 1514 г. после смерти Браманте пост архитектора собора Св.Петра. Несмотря на раннюю смерть, в возрасте 37 лет, Рафаэль оказал огромное влияние на творчество художников, как своего времени, так и последующих веков. Список литературы Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http:// www.arthistory.ru/

Возрождение: что такое Возрождение? — USEUM

Ренессанс — это художественное направление, развившееся в Италии в 14 веке и распространившееся по Европе, достигнув своего пика в 16 веке итальянских мастеров Леонардо да Винчи, Микеланджело и Рафаэля. Возрождение, французское слово, означающее «возрождение», указывает на период, наступивший после средневековья и ознаменовавший собой гуманистическое возрождение классического искусства. Отойдя от религиозной атмосферы, господствовавшей в средневековье, художники эпохи Возрождения обратили свое внимание на красоту и тайну мира природы и на отдельного человека, который считался центром этой новой эпохи.

Возрождение развивалось, когда гуманизм, философия, сосредоточенная на человеческих интересах и потребностях, считая людей разумными существами, распространилась по Италии и Европе. Он последовал за Средневековьем, когда искусство было почти исключительно религиозным, и хотя религиозный взгляд на мир продолжал играть важную роль в искусстве, в эпоху Возрождения наблюдался растущий интерес к миру природы и к отдельному человеку. В свои полотна среди религиозных тем художники эпохи Возрождения также включили другие предметы, такие как греческая и римская мифология, история и портреты людей.Основная цель состояла в том, чтобы представить предметы не в идеалистическом видении, как это было в средневековье (то есть в период до Возрождения), а в более гуманистическом ключе. Сосредоточение внимания на человеческом теле, которое побудило таких художников, как Леонардо, подробно изучать анатомию человека, позволило им рисовать фигуры, которые выглядели настоящими и человеческими. Тела Христа и других религиозных деятелей не имеют идеалов и священных коннотаций, но вместо этого они подчеркивают достоинство и ценность человека.

Эта новая тенденция к реализму в искусстве, которая характеризовала искусство эпохи Возрождения, выразилась также в развитии новых художественных техник, которые позволили сюжетам и фону картины выглядеть как настоящие: от техники рисования Сфумато Леонардо да Винчи до рождения перспектива Брунеллески.

В соответствии с этими декларациями искусство Возрождения можно резюмировать по трем основным пунктам:

  1. Формулировка правил линейной перспективы, организующих единое пространство;
  2. Сосредоточьтесь на человеке как личности, как на его анатомии, так и на представлении эмоций;
  3. Отказ от декоративных элементов и возврат к главному.

Искусство эпохи Возрождения вместе с философией гуманизма эпохи Возрождения распространилось по Европе, оказывая влияние как на художников, так и на их покровителей, развивая новые техники и новые художественные чувства.Известные художники эпохи Возрождения включают, среди прочего, Боттичелли, Мантенья и Тициан для раннего Возрождения и Микеланджело, Леонардо и Рафаэля для позднего Возрождения. Узнайте больше о движении в Истории Возрождения.

Текст Кристины Мотта

Период Возрождения

Музыка раннего Возрождения (1400 1467) постепенно упала с позднего Сложные устройства средневекового периода изоритм и экстрим синкопа, в результате получается более плавный стиль.Что музыка «потеряла» в ритмическом сложность, он приобрел ритмическую живучесть, как «драйв к каденции» стала заметной особенностью примерно в середине века.

В начале 1470-х годов начинает печататься музыка с помощью печатного станка. Музыкальная печать оказала большое влияние на то, как музыка распространение, потому что не только печатное музыкальное произведение достигло более широкой аудитории чем любая другая рукопись, к тому же она обходилась гораздо дешевле.Также в течение этого столетия для многих зародилась традиция знаменитых мастеров. инструменты. Эти мастера были мастерами своего дела. Примером является Нойшель за его трубы. К концу 15 века полифоническая духовная музыка снова стала более сложной, в способ, который, возможно, можно рассматривать как коррелирующий с потрясающими деталями в картина в то время.

В Венеции, примерно с 1534 по 1600 год, развился впечатляющий полихоральный стиль, который дал Европе величайшая, самая звучная музыка, написанная до того времени, с множеством хоры певцов, духовых и струнных в разных пространственных положениях в в Базилика Сан-Марко-ди-Венеция (Св.Марка). Эти множественные революции распространились по Европе в следующие несколько десятилетий, начиная с Германия, а затем несколько позже перебравшись в Испанию, Францию ​​и Англию, знаменуя начало того, что мы теперь знаем как Мюзикл в стиле барокко эпоха.

Римская школа была группой композиторов преимущественно церковная музыка в Риме, охватывающая период позднего Возрождения и эпохи раннего барокко.Многие композиторы имели прямое отношение к Ватикан и папская часовня, хотя они работали в нескольких церквях; стилистически они часто противопоставляются венецианской школе композиторы, параллельное движение, которое было гораздо более прогрессивным. Безусловно самый известный композитор римской школы — Джованни Пьерлуиджи да Палестрина, имя которой четыреста лет ассоциируется с плавное, четкое, полифоническое совершенство.

Кратковременный, но бурный расцвет мюзикла мадригал в Англии, в основном с 1588 по 1627 год, вместе с композиторами кто их произвел, известна как английская школа мадригала. Английский мадригалы были а капелла, преимущественно легкие по стилю, и обычно начинались как копии или прямые переводы итальянских моделей. Самый были от трех до шести голосов. Musica reservata — это либо стиль, либо исполнительская практика в вокале а капелла последней, преимущественно в Италия и юг Германии: изысканность, эксклюзивность и интенсивное эмоциональное выражение спетого текста.Кроме того, многие композиторы наблюдали разделение в своих произведениях между prima pratica (музыка в полифонический стиль эпохи Возрождения) и seconda pratica (музыка в новый стиль) в первой половине 17 века.

Инструменты эпохи Возрождения

Многие инструменты возникли в Ренессанс; другие были вариациями или улучшениями инструменты, существовавшие ранее.Некоторые дожили до в сегодняшний день; другие исчезли, только чтобы быть воссозданными в чтобы исполнять музыку того периода на аутентичных инструментах. Как и в наши дни, инструменты можно отнести к медным, струнные, ударные и деревянные духовые.

Медь инструментов в Ренессанс традиционно играли профессионалы.Некоторые из наиболее распространенные духовые инструменты, на которых играли: Скользящая труба Корнетт Труба Sackbut (изображение справа)

Струны использовались во многих обстоятельствах, как священных, так и светских.Несколько К членам этой семьи относятся: Viol Лира Ирландский Арфа

Харди Гарди Циттерн (внизу) Лютня Клавесин Virginal (справа)

Percussion Some Renaissance (Немного ренессанса) ударные инструменты включают треугольник, еврейскую арфу, бубен, колокольчики, гудок и различные барабаны. Бубен Еврейская арфа (изображение справа)

Деревянные духовые (Аэрофоны) Деревянные духовые инструменты (Аэрофоны) используют столб воздуха, колеблющийся внутри труба с небольшими отверстиями вдоль нее для создания вибрации поток воздуха через трубу и контроль длины звука волны, создаваемые колеблющимся воздухом.Игрок мог создать это столба воздуха, используя несколько различных

методы. Первый — это дуть через отверстие для рта (как это делается с флейтами). В второй — дуть в мундштук одной тростью (как и можно найти с кларнетом или саксофоном) или двойной трости (которая используется с гобоем и фаготом).

Деревянные духовые инструменты Середины Возраст — это не то же самое, что современные деревянные духовые инструменты.Они были больше эксцентричный и экзотический. Например, вы найдете этот современный деревянные духовые инструменты соответствуют естественному положению руки. Деревянные духовые инструменты в Ренессанс использовал простые отверстия, просверленные в инструменте.

Герконовая трубка Хорнпайп Волынка Труба Поперечная флейта Рекордер Шаум (Изображение справа)

Информация для этого страница взята из Википедии

Возрождение — Эпохи и жанры — Откройте для себя музыку

Возрождение

Возрождение последовало за Средневековьем и было для музыкантов эпохой открытий, инноваций и исследований — название означает «возрождение».Он охватывает музыку с 14:00 до 16:00.

В средние века в музыке доминировала церковь. Большинство композиций предназначались для священного использования и основывались на простом пении, которое было частью поклонения с самых ранних лет христианства.

Хотя большая часть музыки оставалась религиозной в эпоху Возрождения, ослабление политического контроля церкви над обществом означало, что композиторам была предоставлена ​​большая свобода влияния искусства, классической мифологии и даже астрономии и математики.Изобретение печатного станка означало, что музыку можно было издавать и распространять впервые.

Латинская месса, пожалуй, самый важный тип музыки эпохи Возрождения, особенно музыка Жоскена де Пре.

Большая часть музыки, написанной в этот период, предназначена для исполнения либо в виде больших хоровых произведений в церкви, либо в виде песен или мадригалов. Но процветала и неголосовая музыка, поскольку технологии позволяли музыкальным инструментам быть более выразительными и подвижными.Теперь можно было писать пьесы специально для таких инструментов, как мешочек и лютня.

В период раннего Возрождения большинство композиторов были выходцами из Северной Франции или Нидерландов, где поддержка судов была особенно сильной. Позже внимание вышло за пределы Альп, когда наступил период расцвета итальянской системы городов-государств, и многие северные композиторы приехали на юг в поисках счастья.

Начали появляться и итальянские композиторы. В базилике Сан-Марко в Венеции Андреа и Джованни Габриэли создали великолепные произведения для огромных хоров и групп инструментов.В Риме Аллегри и Палестрина были последними великими композиторами эпохи Возрождения, написавшими огромные плавные хоровые произведения, которые до сих пор вызывают уши.

Посмотреть больше

5: Политика эпохи Возрождения

  1. Последнее обновление
  2. Сохранить как PDF
Без заголовков

Эпоха Возрождения изначально была итальянским феноменом из-за концентрации богатства и относительной власти городов-государств северной Италии.Однако мысль эпохи Возрождения распространилась благодаря взаимодействию между королями и дворянством остальной Европы и элитой итальянских городов-государств, особенно после серии войн в конце пятнадцатого и начале шестнадцатого веков, когда они стали более масштабными. европейские монархии осуществляют прямой политический контроль в Италии.

  • 5.1: Конец итальянского Возрождения
    К середине пятнадцатого века северное производство начало конкурировать с итальянским производством.В частности, в Англии и Нидерландах производились североевропейские ремесла, которые конкурировали с итальянскими продуктами и подрывали спрос на последние. Таким образом, относительная степень благосостояния Италии по сравнению с остальной Европой снизилась к XVI веку.
  • 5.2: Политика — появление сильных государств
    Однако в период позднего средневековья и эпохи Возрождения монархи стали обладать большей властью и влиянием. Долгосрочная модель примерно с 1350 по 1500 год заключалась в том, что крупнейшие монархии расширяли свою территорию и богатство, что позволяло им финансировать лучшие армии, что привело к большему расширению.При этом более мелкие государства часто поглощались или, по крайней мере, заставляли выполнять приказы более крупных; это верно в отношении итальянских городов-государств и ранее независимых королевств на востоке Франции.
  • 5.3: Война и пороховая революция
    Монархи всегда связывали свою идентичность с войной. Европейские монархии были первоначально продуктом германских завоеваний в конце римского периода, и знатные семьи гордились тем, что их родословная восходит к древним военачальникам.Политическая лояльность принадлежала королю, а не территории, на которой он жил. Точно так же территории были завоеваны посредством войны или брака.
  • 5.4: Последующая финансовая революция
    Более крупные королевства, такие как Франция, постоянно нуждались в дополнительных источниках богатства, что приводило к новым налогам для поддержания притока доходов. Королевские правительства обратились к чиновникам из больших и малых городов. , люди, чье образование стало напоминать образование гуманистических школ и наставников Италии.Таким образом, гуманизм пришел из Италии через укомплектование королевских кабинетов, в конечном счете, на службе войны. Большинство этих новых королевских чиновников не были дворянами; они часто были из меркантильных семей.
  • 5.5: Испания
    Во многих отношениях шестнадцатый век был «веком Испании», когда Испания была самым процветающим и могущественным королевством в Европе, особенно после того, как начался поток серебра из Америки. Испания превратилась из разобщенного, раздираемого войной региона в мощное и относительно централизованное государство всего за несколько десятилетий.
  • 5.6: Англия
    В шестнадцатом веке линия Генриха, Тюдоры, создала все более могущественное английское государство, в значительной степени основанное на прагматическом союзе между королевским правительством и дворянством, классом землевладельцев, который осуществлял львиную долю политической власти на местном уровне.
  • 5,7: Франция
    Франция одновременно стала единственным серьезным соперником Испании. Французский король Карл VII (г.1422 — 1461), тот же король, который, наконец, выиграл 100-летнюю войну для Франции и изгнал англичан, создал первую французскую профессиональную армию, которая была напрямую лояльна короне.
  • 5.8: Священная Римская Империя
    Само понятие «Германия» было абстракцией в эпоху Возрождения. Германия была просто регионом, большой частью Центральной Европы, в которой большинство, но не все, люди говорили на различных диалектах немецкого языка. Он был политически разделен между сотнями независимых королевств, городов-государств, церковных земель и территорий.Его единственная всеобъемлющая политическая идентичность приняла форму самого своеобразного из европейских государств раннего Нового времени: Священной Римской Империи.
  • 5.9: Османская империя
    Единственное самое могущественное государство раннего современного периода в регионе Западной цивилизации базировалось не в Европе, а на Ближнем Востоке: Османская империя. Османская империя была образцом успешного государства раннего Нового времени, политически централизованного, экономически процветающего и участвовавшего не только в войне, но и в огромной торговле с другими государствами, в том числе и с государствами Европы.
  • 5.10: Заключение
    Не то чтобы в один год были маленькие средневековые королевства, а в следующий — крупные централизованные государства. Оглядываясь назад, очевидно, что централизованные государства с законным контролем и правом повышать налоги на всей своей территории всерьез начали в этот период, вводя новые правовые и политические модели, которые только расширились в последующие века.

Миниатюра: знамя Священной Римской империи, двуглавый орел с нимбом.(CC BY-SA; Дэвид Люццо через Википедию).

Что именно было эпохой Возрождения? — Mvorganizing.org

Что именно было эпохой Возрождения?

Эпоха Возрождения была периодом бурного европейского культурного, художественного, политического и экономического «возрождения» после средневековья. Период Возрождения, который обычно описывают как период с 14 по 17 век, способствовал открытию заново классической философии, литературы и искусства.

Чем больше всего известен эпоха Возрождения?

Хотя в эпоху Возрождения произошли революции во многих интеллектуальных и социальных науках, а также были введены современные банковские дела и бухгалтерский учет, он, пожалуй, наиболее известен своими художественными разработками и вкладами таких эрудитов, как Леонардо да Винчи и Микеланджело. кто вдохновил…

Почему это называется эпохой Возрождения?

Название «возрождение» — это французское слово, переводящееся как возрождение.Он символизировал начало новой эры искусства, возродив классические модели древнегреческого и римского периодов с использованием современных техник.

Каковы две основные идеи идей итальянского Возрождения?

Ключевые темы:

  • Индивидуализм.
  • Рационализм.
  • Секуляризм.
  • Гуманизм.

Что было главной темой искусства эпохи Возрождения?

Одна из самых сильных тем искусства эпохи Возрождения — религия, и это проявляется в работах почти всех художников эпохи Возрождения, будь то краска или скульптура, растущий интерес эпохи к религии очевиден для всех.

Какое слово лучше всего определяет термин «ренессанс»?

Ответ: Возрождение — французское слово, означающее «возрождение». Он относится к периоду европейской цивилизации, который был отмечен возрождением классической учености и мудрости.

Что сделало Леонардо да Винчи великим?

Его природный гений пересек столько дисциплин, что он воплощал термин «человек эпохи Возрождения». Сегодня он остается самым известным своим искусством, в том числе двумя картинами, которые остаются одними из самых известных и восхищаемых в мире: «Мона Лиза» и «Тайная вечеря».Искусство, как считал да Винчи, бесспорно связано с наукой и природой.

Эпоха Возрождения | Connectere

«Возрождение» — итальянское слово, означающее «возрождение» или «возрождение». За последние столетия это слово приобрело новые значения и коннотации. Возрождение, как мы понимаем сегодня, относится к периоду европейской истории, связанному с крупными социальными и культурными событиями между XIV и 17, и веками.Считается, что он сыграл важную роль в преодолении разрыва между средневековьем и современной цивилизацией, Ренессанс стал началом перехода от тьмы к свету. Интересно, что до XIX века эти важные социально-культурные события в Европе не кодифицировались как эпоха Возрождения.

Многие историки утверждают, что период Возрождения начался раньше или закончился позже, в зависимости от страны. Хотя точное время и общее влияние Возрождения оспариваются, мало кто спорит о том, что события этого периода в конечном итоге привели к достижениям, которые изменили то, как люди понимали и интерпретировали окружающий мир.Основная идея заключалась в том, что «человек является центром вселенной, и его достижения в образовании, классическом искусстве, литературе и науке должны быть восприняты».

События конца средневековья, в начале 12 века (высокое средневековье) привели в действие серию событий, положивших начало эпохе Возрождения. Растущий провал Священной Римской империи и бесчисленное количество смертей в «темные века», вызванные войнами, пандемиями и голодом, привели к социальным и политическим потрясениям во Флоренции, богатом итальянском городе, где, как считается, началось Возрождение.Это побудило людей усомниться в том, что Римско-католическая церковь делает упор на загробную жизнь, и в конечном итоге сместило их внимание на настоящий момент, что является элементом философии Возрождения.

Одним из самых значительных изменений, произошедших в эпоху Возрождения, была эволюция «гуманизма» как метода мышления. «Гуманизм эпохи Возрождения», задуманный как «новая философия жизни» или прославление человеческой природы в светских терминах, ускользает от точного определения. Это рассматривается как «попытки человека овладеть природой, а не развивать религиозное благочестие».Целью гуманизма было создание универсального человека, который был бы способен достойно функционировать практически в любой ситуации, когда его интеллектуальное и физическое превосходство должно было быть объединено.

Именно в Италии эпохи Возрождения и впоследствии в некоторых частях Европы 16 века новый взгляд на человека как на «творческую личность, обладающую силой определять свою судьбу, не полагаясь на Бога», стал основным источником вдохновения для социального мышления и политических действий. . Гуманисты даже утверждали — «гений человека….уникальные и необыкновенные способности человеческого разума ». Это новое мышление начало проявляться в искусстве, архитектуре, политике, науке и литературе и формировало интеллектуальный ландшафт на протяжении всего периода раннего Нового времени. Политические философы, такие как Никколо Макиавелли и Томас Мор, возглавили возрождение идей греческих и римских мыслителей и применили их в критике современных правительств.

Одна из важнейших черт Возрождения — начало ослабления контроля религии над человеческой жизнью.По мере того, как все больше и больше людей учились читать и писать, они начали интерпретировать идеи и критиковать ортодоксальные практики. Это также побудило европейцев усомниться в роли Римско-католической церкви. Изобретение печатного станка Гутенберга в 1450-х годах позволило идеям быстрее распространяться по Европе, и люди начали воспроизводить тексты, в том числе Библию. В 16, -м, -м веке Мартин Лютер возглавил протестантскую Реформацию — революционное движение, приведшее к расколу в Римско-католической церкви.В результате возник протестантизм. В этом смысле можно сказать, что Ренессанс создал условия для светской идеологии, и новый акцент на гуманизме также дал толчок этим светским началам.

Хотя в эпоху Возрождения произошли революции во многих интеллектуальных занятиях, он, пожалуй, наиболее известен своими художественными разработками и вкладами таких художников, как Леонардо да Винчи и Микеланджело, которые вдохновили термин «человек эпохи Возрождения». В картинах была сделана попытка представить все как есть.В 14 и 15 веках художники все чаще пытались воспроизвести реальность, отбрасывая предвзятые представления о том, что приемлемо с моральной или религиозной точки зрения. В скульптуре тоже люди были индивидуализированы с узнаваемыми лицами. В то время как искусство предшествующих веков было составной частью архитектурного фона, в изменившемся контексте скульптурные изображения представили человека в соответствии с его недавно обретенным видением себя как независимой и свободной личности. Картина Микеланджело «Сотворение Адама» была в художественном смысле праздником недавно открытого величия человека.Долгое время в отношении женщин существовали стереотипы из-за ограничений, налагаемых обществом на их роль. Но в эпоху Возрождения они, казалось, обрели некоторый статус как личность. Такие картины, как «Мадонна с младенцем» итальянского художника Рафаэля, были написаны таким образом, что вызвали у зрителей восторженную реакцию.

Среди других новаторских интеллектуалов этого периода — Галилео Галилей, Уильям Шекспир, Рафаэль и Николай Коперник. В политике Возрождение способствовало развитию обычаев и условностей дипломатии и науки, усилению опоры на наблюдение и индуктивное рассуждение.Научные открытия привели к серьезным сдвигам в мышлении. Например, тот факт, что Солнце, а не Земля является центром Солнечной системы, был не только открыт, но и замечен людьми в этот период. В то время как области науки и искусства плавно слились воедино, многие европейцы отправились в море, чтобы больше узнать об окружающем мире. Этот период, известный как «Эпоха открытий», привел к нескольким новым исследованиям. Также были обнаружены судоходные маршруты в Америку, Индию и на Дальний Восток, районы, которые ранее не были нанесены на карту.

Из Италии мысли, ценности и художественная техника эпохи Возрождения распространились по всей Европе. В то время как военные вторжения в Италию стимулировали распространение идей, окончание «Столетней войны» между Францией и Англией (1337–1453) позволило людям переключить свое внимание с конфликта на другие арены. Торговля и путешествия, военные завоевания и дипломатические контакты связали новую культуру итальянских городов с внешним миром. Этой новой культурой восхищались и подражали по всей Европе, но только у более обеспеченных и образованных людей.Очень немногие из новых идей и мыслей доходили до обычных людей, которые не умели ни читать, ни писать.

Политически этот период стал свидетелем конца феодализма и возникновения национальных государств. Эти события привели к важному смещению центров политической власти от клерикалов и феодальной знати к богатым городским купцам. Это, наряду с появлением новых идеологий и новых технологий, в совокупности изменило социокультурный и политический ландшафт Европы.Величайшие мыслители, писатели, государственные деятели и художники, процветавшие в ту эпоху, считали, что глобальные исследования открывают европейцам новые земли и культуры.

Падение Возрождения считается результатом смешения различных факторов. Возникло движение, известное как Контрреформация, и возрождение католицизма было инициировано в ответ на протестантскую Реформацию. Римско-католическая церковь подвергала художников и писателей цензуре. В результате многие мыслители эпохи Возрождения боялись быть слишком смелыми, что в конечном итоге подавило их творчество.Кроме того, изменение торговых маршрутов привело к периоду экономического спада и ограничило количество денег, которые богатые спонсоры могли тратить на искусство. К началу 17 -го века Возрождение угасло, уступив место Эпохе Просвещения или Эпохе Разума.

Получите Connectere прямо в свой почтовый ящик!

В настоящее время изучает экономику (с отличием) в SRCC, Симран заядлый читатель и всегда ищет «настоящие» знания.Она гордый член BTS Army и имеет врожденную одержимость воскресеньями. Она часто застревает в крысиных бегах и изо всех сил пытается прийти к согласию между своим сердцем и разумом.

Связанные

(PDF) Возрождение как эпоха научного и литературного развития

40

по имени Мария де Франс жила в Англии и написала несколько lais (сказку бретонского менестреля). Уникальная особенность этих lais

состоит в том, что они изначально были песнями, преобразованными ею в стихи

рассказов, кратких и таинственных сказок.Она была первым известным французским поэтом. Француз,

Кретьен де Труа, написал французские романы о короле Артуре, включая Erec et Enide, Cligés,

Yvan, Lancelot и Perceval, которые были первой историей о поисках Святого Грааля. Он был

первым, кто перевел тему Битаина из легенд в литературу. Некоторые из двух авторов могут читать

на английском языке. После этого краткого обхода давайте вернемся к нашей теме развития английской литературы

.

Примером lais на английском языке может служить сэр Орфей, роман об Орфее, найденный в рукописи

Окинлека около 1330 года, которая могла быть известна Чосеру. Другие английские романы

того периода включают «Кинг Хорн» (около 1225 г.), Флорис и Бланшфлор (начало 13-го

-го века), датчанин Хавелок (около 1300 г.), Бевис Хэмптонский и Гай Уорикский. В восьмисложных рифмующихся куплетах «

» христианские рыцари выступают против сарацинов »(Михаил, 42).Сэр

Орфей оказал ценное влияние на такие произведения, как «Королева фей» Эдмунда Спенсера,

готический роман, Робинзон Крузо Даниэля Дефо или Памела Сэмюэля Ричардсона, а также на веселые концовки

Джейн Остин.

Мы хотели бы обрисовать здесь результат долгого правления Церкви в Англии как в мышлении, так и в литературе. Во-первых, церковь была первым учреждением, которое обучало детей младших классов

основам, таким как чтение, письмо, счет и религиозные песни i.е. пение.

Во-вторых, это было одно из тех учреждений, помимо двора, которое поддерживало ремесла того времени,

покупая изделия ремесленников или приобретая услуги. Список содержал различные услуги

, о которых будет сказано ниже. И последнее, но не менее важное: «Она была покровительницей

архитектуры, скульптуры, резьбы по дереву, росписи стен, витражей и эмали, тканей,

книжного производства, письма, освещения и музыки» (Майкл, 44) .Эти действия были совершены ради верующих и неверующих. Для первых, чтобы укрепить их веру, на

, чтобы обратить их в «истинную религию». Однако, так как грамотность в XI и XIV

веках была все еще низкой среди простого народа, священникам пришлось найти способ заставить их понять слово Божье. Для этого они приказали выкрасить внутреннюю часть католических церквей

. Темы, конечно, были взяты из Библии.Большинство из них были связаны с Падением

Людей, Изгнанием из Рая и, возможно, как порождение страха в обществе,

Адом.

Добавить комментарий

*
*

Необходимые поля отмечены*